Все миттєво налетіло - і радість, і туга,
Роки шуму наробили, розбурхали думи.
Пригадалося все зразу - дитинство і юність,
Мов узори на полотні хтось розводив живо.
Мов ниточки кольорові спогади життєві,
Оповиті молитвою, втоптані стернею,
Та все рідне, усе своє - за все Богу дяка
Лишень з Богом розумієш, що життя - це праця.
Це старання споконвічне, а вірніше - проща,
Не спинятись - крок за кроком - йти до свого щастя!
ВІТАЄМО, ЯРОСЛАВО! МНОГАЯ ЛІТА!
|