Моя молитва
О, Господи!
Помилуй і прости!
Моє дитя маленьке захисти!
І виведи його у світ широкий,
І покажи йому Свої дороги,
Щоб вибрав він відкритою душею
Дорогу, що колись назве своєю...
О, Господи! Помилуй і прости!
Дітей моїх від лиха захисти,
Щоб добрі зерна в душах проросли,
І щоб серця черствими не були...
О, Господи! Помилуй і прости!
Кохання від неправди захисти.
Дай почерпнути сили і надії,
Любов’ю щоб світились наші мрії...
О, Господи! Помилуй і прости!
Від відчаю, зневіри захисти.
Навчи з терпінням шлях свій вибирати,
В житті лише на Тебе покладатись.
Цей вірш був написаний за кілька годин до
народження мого найменшого сина Михайла.
В 13 год. мені робили "кесаревий розтин”, бо
сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє
життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані…
Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити,
щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було
дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає;
спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий
зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула
голоси:
--Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
--Хлопчик, хороший, здоровий!
--Скільки в неї вдома?
-- Шестеро…
--Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим,
бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці був спокій і була вдячність Богові
за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він
подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя: коли під час операції
почалася дуже сильна кровотеча, Бог дав лікарям мудрості у завершенні операції.
13 квітня, 2001 р.
Читаю слово
Читаю Слово. Кожне Слово — Нота.
Бринить, тремтить, в
надії оживає!
Живий, ласкавий,
неповторний дотик…
У серце чисте ноти я
складаю.
Записую, як знаки, у
рядки,
Навчаюсь чути музику
із Неба,
Вдивляюсь в голос
Божої Ріки,
Щоб грали струни, Господи,
для Тебе!!!
Прохаю, щоб мелодія
оця
По благодаті Бога і
Отця
В Святому Дусі
розправляла крила,
Щоб до країв землі
вона летіла,
Тих, хто в темниці
Світлом освітила!
Я може скрипка, може
бубон я…
Чи вмію я мелодію
заграти?
Чи зможе пісня
розламати грати?!
Господь, я дякую, що
в мене є сім’я!
І кожне серце —
інструмент чудовий
В Твоїх долонях,
Дерегенте віри:
Мелодія жертовності й
любові,
Симфонія спасіння і
довіри!
По сходинках музичної
октави
Я піднімаюсь у
Небесні брами.
Співають гори, грають
квіти й трави
І зорі мерехтливими
світами
Живому Богу воздають
всю славу!!!
25.01.2011р.
Галина Левицька, Хмельниччина
http://nathnennya.ucoz.ru/publ/khielnicka_obl/galina_levicka/moja_molitva/119-1-0-3068
| 
