17 жовтня... У Дрогобичі похорон-прощання з воїном-героєм Іваном Ісиком... Скільки їх, тих прощань було в Україні?

Вчора, 16 жовтня, під час парастасу на міському майдані священик в часі проповіді наголосив що «смерті наших воїнів за свою землю – це найбільша і найчистіша жертва. Як Ісус – невинне ягня – віддав себе за гріхи світу, так наші воїни віддають своє життя за наші гріхи». Наша земля ніби схилилася в шанобливому поклоні  перед цілопальною чистою жертвою своїх синів.

 «Гей, плине кача по Тисині...

Сам не знаю, де загину...» лунає над вечірнім містом, над серцями дрогобичан, та й всіх українців. Плачуть люди... Чи може хтось без сліз слухати цю тужливу пісню-гімн загинувшим за мир і єдність України?

«...не плачте надо мною, а плачте над собою..» (Лк. 23,28) враз прийшло на думку. Справді, життя віддавшим за рідну землю честь і слава.

А що ж ми?

Ми боїмося недоспати, недодивитися серіал, недопити кави з тістечком, коли Церква кличе нас до молитви і посту за Україну, за тих, хто спить в окопі, хто немає даху над головою, в кого серце знемагає від болю за погиблим сином... Ми дозволяємо образливості й гнівливості, осудженням і наріканням (особливо у передвиборчий час), неуважності й невдячності, безвідповідальності й байдужості плюндрувати свої серця. Ми шукаємо легшого служіння (напр.. на прощі), зручнішого часу для молитви (напр.. молитовна сторожа), поводимося так, ніби немає в Україні війни, крові та сліз... Якщо кількома словами – живемо в мороці тих і безлічі інших гріхів.

Нехай кров наших героїв та сльози їхніх матерів допоможуть нам пробудитися зі «сну гріховного»  й звернутися до Господа з покаянням і перепрошенням. Нехай їхній подвиг дає нам мужності ніколи не боятися ніякої жертви задля добра народу і заохочує до відданої праці, смиренного служіння та щирої молитви в ім’я рідної землі, міста і своєї родини.

«Борітеся – поборете! Вам Бог помагає...» (Т. Шевченко), і підніметься Україна на зустріч сонцю свободи, миру, єдності та любові!!!

Слава Богу за все!!! Слава Україні!!! Слава її героям!!!

Роздумами поділилася прочанка Галя Z.