6 вересня у світлиці газети «Галичина» відбулася презентація духовно-публіцистичної книжки Ігоря Лазоришина «Дорога життя. VІІ Міжнародна піша проща родин мігрантів зі Самбора у Зарваниці», яка вийшла у видавництві «Нова Зоря», богословський редактор – о, Ігор Пелехатий. Презентація зорганізована Міжрегіональним поетичним клубом «Об’єднані словом». Це сьома книга прочанина і журналіста, поява якої була гарним дарунком до життєвого Ювілею. Зазначу, що цей рік приніс пану Ігорю ряд визнань: обласна премія в галузі журналістики,  церковна нагорода – срібна медаль і подяка від Пасторально-Міграційного відділу при Патріаршій курії УГКЦ за місійну роботу.

Презентація книги відбулася в нелегкий для України час, але власне вона дала можливість глибоко поговорити про ту єдину дорогу спасення всього людства – дорогу життя – дорогу навернення та прощення - прощу до Бога.

   Якби мені сказали змалювати емоції того суботнього дня (6 вересня ц.р.), користуючись фарбами, для цього знадобилась би тільки одна - ніжно-золотиста. Бо все навколо в цей день було осяяне світлою золотавістю. Яснів сонячним променем чудовий вересневий ранок .Бралися першою позолотою гордовиті дуби, що виструнилися край шляху. А полохливі сонячні зайчики і собі заплутались у золотавому промінні ніжно-тремтливого павутиння .І на душі було так піднесено-урочисто. Я б сказала - подячно, за цей ,дарований Богом, антастично-золотистий світ . І тільки півсвідомість фіксувала тривожні новини із зони АТО, що линули з репродуктора в автобусі. А свідомість відмовлялася в це вірити. Такий вражаючий контраст моє серце не хотіло сприймати. І благало,молило ; "миру,миру! Господи, простели моїй Україні під ноги отакий золотавий килим,зітканий із спокою, любові, миру, от такого райського блаженства. Дай їй мудрість єднання, взаєморозуміння, братської любові на новітній дорозі життя ."

А я ,власне, і їхала на презентацію книжки п.Ігоря Лазоришина "Дорога життя". Це його сьома книжка, присвячена, як і всі попередні, духовному пішому походу із м.Самбора до Маріїнського Духовного центру в селі Зарваниця. Цей щорічний похід, а інакше - проща до Зарваниці, що переросла за всі ці роки у багаточисленне паломництво-молитву за всіх українських заробітчан та за возз’єдання, розкинутих по світах українських родин. А п. Ігор є незмінним його учасником, літописцем, проводирем та одним із організаторів вищеперечислених прощ. Його книги мають для нас ,заробітчан-емігрантів, надзвичайну ціну. Адже далеко не кожному вдається побувати на прощі. І тому перечитуємо їх, мов вдихаємо своє цілюще карпатське повітря, мандруючи подумки такими до болю рідними, українськими стежками, вишукуємо серед імен прочан своїх друзів та знайомих. назви відомих церков та парафій і уявляється, що й ти поруч зі всіма поспішаєш в обійми люблячого Бога . Бо після прочитання таких книг, мов після Причастя;т ака легкість і невагомість на душі, ніби справді торкнувся чогось величного, вічного. В цьому і виражається ,благословенний Богом, талант автора - зуміти подати подію так, ніби читач і сам іде серед прочан, іде "Дорогою життя " до ВСЕЛЕНСЬКОЇ Любові.

А от і сам автор. У залі, серед друзів. Усміхнений , піднесений, щасливий і...оновлений .(Я знаю- проща міняє людей. Але так ...) Якась неземна одухотвореність в погляді, мові, поведінці. Ніби зрима Господня присутність поряд із ним. Здається, що все навколо нього освітлюється Любов"ю .Численні побажання, пісні та й одкровення самого п.Ігоря надихають усіх, вселяють у кожного з нас якесь духовне розкріпачення, піднесення. І все здається можливим. І пройти майбутню прощу також! Бо ,що неможливе людям - можливе Господу ! А Господь нас і покликав сьогодні сюди ,щоб вказати дорогу життя .

Своє покликання п.Ігор уже віднайшов - творити жертовністю і пером Славу Божу на землі, благаючи на прочанських дорогах захисту і возз"єднання для української родини, ку розкидала по світах новітня еміграція .А ми ? Станьмо прочанами до Бога . Станьмо, поки ще не пізно .

Ольга Струтинська . Калуш- Болонья