Виявляється, у 2000 році відбулася перша проща з Дрогобича до Зарваниці, яку організувала Самбірсько-Дрогобицька єпархіяльна молодіжна комісія «Українська Молодь Христові» під орудою отця Василя Поточняка. Дрогобичанка Юстина Курчик була паломницею тієї прощі. Ми звернулися із проханням  до пані Юстини розповісти про той перший духовний здвиг дрогобичан.

«Я довідалася, що отець Василь Поточняк організовує пішу прощу до Зарваниці. Про отця Поточняка багато чула від сина Тараса, тому вирішила – йду на прощу. У 1999 році помер мій чоловік, я дуже важко пережила цю втрату. Хотіла просити Господа прощення за все. Кажу синові: «Йду. Як мені буде важко, повернусь…».

Ми зібралися біля церкви Святої Трійці у Дрогобичі, було багато семінаристів. Всього нас вирушило з Дрогобича – 40 паломників. Перший день для мене був дуже важким, ноги відвалювалися. Мені допомагала Неля, яка приїхала з Італії (нині покійна). В Стрию, куди ми прийшли на нічліг, мені стало геть погано. Але дівчата напоїли мене трав’яним чаєм, перепочила (спали на матрацах при церкві) і зранку, як народилася.

• Отче, тепер я можу йти пішки аж до Єрусалиму! – з впевненістю сказала отцю Василю.

У Стрию до нас долучилося ще десятеро паломників. А також долучився о. Іван Барабаш та 2 чоловіки, які з отцем Іваном йшли пішки до Єрусалиму. Щоправда дійшли лишень до Словенії, далі їм не дозволили перетнути кордон. Таких цікавих ми мали Божих мандрівників. До Зарваниці йшли вісім днів. Попереду колони йшов семінарист з прапором молодіжної комісії «Молодь Христові». По дорозі всі розпитували: «хто це?». Проща була організованою, при дорозі на відповідній відстані, були столики медичної допомоги, де можна було поміряти тиск та придбати необхідні медикаменти.

Під час ходи отець Василь практикував знайомство з кожним паломником. Моїх ровесників не було. Майже всі мали мозолі. І в отця Василя ноги були в мозолях. В мене, дякувати Богу, на жодній із десяти прощ не було мозолів. По дорозі долучалися нові люди, в Доброгостеві – двоє, в Бережанах – один чоловік.  До Зарваниці нас прийшло 90 паломників».

Чесно, ми не уявляємо прощі «Самбір-Зарваниця» без пані Юстини. Між собою називаємо її «мамою прощі». Її поява, постава, наполеглива хода – демонстують впевненість, рішучість, твердість віри. Підупалим духом на прощі варто лишень подивитися, як крокує вісімдесятирічна жінка, і зразу кроки міцнішають.

«Коли організовувалася перша проща «Самбір-Зарваниця» 2006 року, мій син Тарас був із концертом у Італії. Отець Василь запитав Тараса: – Цікаво, чи піде мама Юстина цього року з нами? Дивно, але Тарас з певністю відповів: - Звісно! І от я з вами вже дев’ятий раз…»

Минулого, 2013 року, Юстині Курчик виповнилося – 80 років. З нагоди цієї події владика Йосиф Мілян, Голова Пасторально-міграційного відділу УГКЦ, уділив своє пастирське благословення пані Юстині та по-батьківськи обдарував щедрим вітальним Многая Літа. Не оминув увагою паломницю-легенду і цього року – не часто зустрінете таку відвагу у таких поважних літах?!

Біля неї завжди затишно і цікаво. Вона мироносить. Пані Зоряна з Дрогобича її так і називає – "моя духовна мама». Ділиться свідченнями як Бог діє у її житті, ділиться знаннями про трави, любить співати. Коли крокуємо полями, а цього року Бог зіслав ласку помилуватися рідними краєвидами, пані Юстина назбирує пучечки пахучих трав і розповідає всім про їхні цілющі властивості. Її люблять усі. Вона – багатство нашої прощі. Щоразу передає вітання від сина Тараса, який долучався до попередніх прощ на день-два, як паломник і як артист. Бувалі паломники радо згадують його концерт для паломників у Ходорові, а гімн «Від Самбора до Зарваниці», на музику Тараса Курчика, супроводжує нас щоднини у прочанській дорозі.

Це маленький штрих про людину, яка йде поруч з нами на прощі. За фахом пані Юстина – вчитель математики. Закінчила Дрогобицький педагогічний інститут, рік пропрацювала в Рудниківському районі, а 33 роки – в селі Болехівці Дрогобицького району (7 км від Дрогобича), викладала математику, хімію, фізику, 14 років була «завучем» - заступником директора школи. «Болехівці стали мені рідними, тут народився мій Тарас… - ділиться з нами пані Юстина. Хоч вже 40 років проживає у Дрогобичі.

До паломників Ю.Курчик звертається із такими словами: «Проща – саме слово говорить про мету походу: простити, прощати… А ще йдемо на прощу, щоб глибше пізнати істину, до якої нас веде Господь. Пізнаємо цю істину з проповідей священиків, катехиз, наук, діленням – розважанням, у праці в групах. Це для нас велике багатство, духовне насичення. Велика подяка отцю Василю за організацію цих духовно багатих прощ. Щоразу повертаюся і хочу безперестанно співати: «Боже, дякую Тобі!"

Бажаю паломникам йти з вірою. Я вірила, що Господь мені допоможе. Йдімо твердо до мети, яку поставили перед собою. Потрібні зусилля, щоб її досягти. Проща вчить всього: терпіти і долати перепони, допомагати іншим і здобувати трудом та мозолями перемогу. Тому, не біймося важких доріг до Бога, Він їх облегшить…»

Звісно, не уявляємо Х Міжнародної пішої прощі родин мігрантів зі Самбора у Зарваницю 7-16 серпня 2015 р.Б. без пані Юстини. У відповідь жінка з сяйвом у очах: «Зараз нічого не можу сказати. Пригадую, як Тарас відповів отцю Василю десять років тому: «Та моя мама в Італію би пішки зайшла.». Маю надію, прошу Бога».

Пані Юстина хотіла, щоб у родині був священник, думала, що Тарас стане ним. Та син обрав пісню: «Коли Господь дав мені трохи талану, я повинен його розвивати для слави Божої" - переконував маму. Від самих початків йшов з вірою і говорив «Мамо, я вірю що Господь мені допоможе». Так з Божою поміччю вийшов диск Тараса Курчика з духовними піснями. А  Господь таки  послав у родину пані Юстини священника - зятя Юрія. У Бога все можливо - лишень просіть і вам дасться.

. Зазвичай, представляючи паню Юстину, ми говоримо: – це мама Тараса Курчика.

А вартує говорити: це – пані Юстина Курчик, жінка-подвижниця, свідок живої Церкви,  яка у свої стиглі роки здолала пішки понад 3 тисячі кілометрів до Зарваниці в молитві і в подяці Богу за дар життя, за дар материнства, за істину, яка відкриває їй Небо.

. У нас це – це дев’ята піша проща до Зарваниці, а у пані Юстини – десята Ювілейна. Вітаємо щиро дорогу прочанку на Многії Благії Літа.

З розповіді Юстини Курчик записала Оксана Пронюк

На світлинах: 1-3 Юстина Курчин - учасниця ІХ Міжнародної пішої прощі родин мігрантів зі Самбора у Зарваницю 1-10 серпня 2014 р.Б.

4. Благословення о. Василя під час першої пішої прощі родин заробітчан із Самбора у Зарваницю 7-16 липня 2006 р.Б.

5. Юстина Курчик - учасниця другої пішої прощі родин заробітчан з Самбора у Зарваницю 2007 р.Б.

6.  Юстина та Тарас Курчики - паломники сьомої пішої прощі родин мігрпантів до Зарваниці 2012 р.Б.

7. Благословення владики Йосифа Міляна жінці-подвижниці Юстині Курчик у Самборі 1 серпня 2014 р.Б.