Інформаційний путівник прощі. Читайте далі...

ХІІІ МІжнародна піша проща родин мігрантів з Самбора у Зарваницю
День другий. Проща йде за маршрутом Рудки - Щирець (ночівля).
Праця в групах на тему: День за днем
Сонце пече. Проща йде. Попереду хрест, діти несуть образи Самбірської та Зарваницької Матері Божої. У чоловіків на плечах голосникова апаратура, біля мікрофонів чергують ведучі прощі, запрошують до мікрофона священиків, відповідальних за ведення ранішньої молитви, вервиці... Паломницька колона, притримуючи провід від голосника, тримає темп. Проща молиться, слухає Боже слово, свідчить, роздумує у тиші, славить Бога у піснях, творить велику жертву кожним кроком, кожний порухом, поставою, усім єством. Відповідальні за дорогу у сингальних жилетах пильнують колону. Дошкуляє спека, в'їдливий піт, мозолі. Та молодь, а її більшість на прощі, закосичують посмішками прощу, бадорять її, задають молодечий темп.
Проща йде, Бог веде цей молитовний кораблик по життєвому морі. Це згодом буде багато світлин з прощі, вражень, справжніх сліз радості, обіймів. А зараз багато випробувань та спокус, особливо - зійти із дистанції. Йти важко. Перші три дні найбільш виснажливі. І саме у ці перші дні дуже хочеться зустріти Ісуса, вчепитися за Його руку і просити: - Допоможи!
А Його не видко. Ніде не видко. Лише хтось із паломників бере під руку і допомагає вийти на гору. Тут якесь дитя із групи "Промінчики" розбризкує водицею і дарує бажану прохолоду. Вечоріє, вся парохія з хоругвами виходить стрічати нас, спільна благальна молитва у церкві і рясне благословення отця на нас. Ведучі оголошують групи, координують нічліг паломників. Тут якась родина бере мене на нічліг до своєї оселі, дає води вмити ноги, втамувати спрагу, стелить постіль... 
Аж тут, лежачи на постелі, нагадую свобі про телефон. Заглядаю. А тут рясніють повідомлення, пропущені дзвінки. 
Відкриваю щоперше:
Мамо... Тату... Сину... Доню... Як тобі йдеться? Молюся за тебе....
- Ісусе! Мій дорогий Спасителю, я упізнала Тебе! Дякую Тобі, Боже!
Субота. Тема: День за днем
Неважко на прощі день за днем ходити до Церкви, відкривати путівник паломника і молитися, спілкуватися про Бога. Неважко на прощі бути послідовним день за днем, але як нелегко таким бути в буденному житті. Легко бути послідовним в моменти піднесення; та важко дотримуватися цього в хвилини скорботи. Тому день за днем, постійно наближаймося до Бога, шукаймо Його на прощі та в буденному житті. Ми матимемо чимало перешкод і упадків, але вставаймо та ідімо назустріч нашому Спасителеві.
Роздумаймо над цитатою із послання апостола Павла: «Бо я певний, що ні смерть, ні життя, ні ангели, ні князівства, ні теперішнє, ні майбутнє, ні сили, ні висота, ні глибина, ані інше якесь створіння не зможе нас відлучити від Божої любови, що в Христі Ісусі, Господі нашім» (Рм.8.38-39).