"Благообразний Йосиф, з древа знявши пречистеє тіло Твоє, плащаницею чистою обвив і ароматами, в гробі новім, покривши положив". (Тропар Великої п'ятниці)

   Страсна П'ятниця - найскорботніший день у християн. Той, хто дає життя всьому створінню й підтримує при житті все, що живе, Бог і Чоловік дозволив прибити себе до хреста й померти на ньому поміж небом і землею - як виразний зв'язок між Богом і людьми, як "путь, істина і життя" (Йо 14, 6). Через тебе, Христе, ми спасаємося й освячуємося! Учитель помирав як людина, але з ознаками Всемогутнього Бога. Чому? Святий Іван Золотоустий твердить: "Христос похилив голову не тоді, коли вже віддав духа, як звичайно буває з людьми, а тоді віддав духа, коли схилив голову. Тим евангелист показав, що Він Господь - Володар всього світу" (св. Ів. Золотоустий, Бесіда 85 на Івана). Помер із широко розкиненими горизонтально до землі руками - як знак, що бажає всіх нас обійняти, це - Його палка любов до нас. Також слід бачити в тому велику іншу правду, котрої бажав Христос, а саме, щоб зростала любов поміж народами й між конкретними особами (пор. Йо 13, 34). Ці Господні руки так багато вчинили добра: помазували очі сліпим -і сліпці бачили (пор. Мр 8, 25); доторкалися глухих вух - глухі отримували слух; брали за руку померлих - вони оживали (пор. Мт 9, 25; Мр 5, 41; Лк 8, 54); торкалися прокажених і тих, що в гарячці перебували, - і ті негайно очищувалися й одужували (пор. Мт 8, 3; Лк 5, 13; Мт 8, 15); витягували потопаючого Петра з води (пор. Мт 14, 31); благословили дітей (пор. Мт 19, 15; Мр 10, 16); творили всякі чуда (пор. Мр 6, 2); піднімали поражених дияволом (пор. Мр 9, 27); торкалися хворих - і вони оздоровлялися (пор. Лк 4,40); випростовували скорчених, котрих дух тримав у недузі (пор. Лк 13, 13). Якого ще добра не вчили руки Творця? Це ж Господні руки творили людину із земного пороху (пор. Бут 2, 7). "Руки твої мене склали й створили" (Іов 10, 8), - оспівує Йов, а людина жорстоко розправилася зі своїм Творцем, прибиваючи святі руки до хреста.

Так ти, Господи, простягаєш до мене свої руки, щоб мене підняти, коли я лежу в гріхах; підтримуєш, коли я хитаюся, щоб не впасти мені; переносиш або відштовхуєш від безодні, коли я стою над проваллям... Багато, багато добра звершують твої руки, о мій любий Господи, до сьогодні, і то для мене особисто, і за це все я дуже дякую тобі і бажаю виявити свою шану до святих твоїх творчих рук. Ти, мій Господи, спонукуєш мене своїм закликом, щоб я звернув увагу не тебе: "Гляньте на мої руки та на мої ноги" (Лк 24, 39). І я бачу й усвідомлюю, що твої руки пробиті та з дірами; але я не здогадався ще й до сьогодні, що ти спраглий і не можеш напитися води, бо не маєш нічого, - а пробитими руками не можеш її зачерпнути. А ти, Сину Божий, - джерело води живої (пор. Єр 2, 13). Своїми руками, о Господи, не можеш напоїти спраглого з тієї самої причини, тому й потребуєш моїх рук, щоб я допоміг тобі, і тим робиш мене своїми руками. Прости мені, що до сьогодні я не розумів твоєї істини: "Усе, що ви зробили одному з моїх братів найменших - ви мені зробили" (Мт 25, 40). Бажаю звертати увагу й не проходити мимо тих, кого обіймають твої руки, а вони обіймають кожну людину: немовлятко, виставлене на смерть, що не може оборонитися в лоні матері, наркомана, бездомного, п'яницю, опутаних злим духом, злидарів, тяжко хворих, помираючих, покинених у лікарнях і в'язницях та на вулицях й усіх інших. Твої руки їх усіх пригортають, а я цього не розумію і досі заслуговую разом з іншими на твій докір: "О безумні й повільні серцем у вірі" (Лк 24, 25). Зміни мене, Всевишній Господи, обмий мене з мого беззаконня і дай ласку з чистим серцем та чистою душею торкатися твоїх пресвятих ран, пам'ятаючи, що ти перебуваєш у кожній людині. Втаємнич мене, Ісусе, у внутрішнє твоє життя. Ти, Ісусе, помер на хресті, а "воїн вчинив наругу над твоїм мертвим тілом, що гірше від самого розп'яття", - так висловлюється святий Іван Золотоустий (Бесіда 85 на Івана). Прийми від мене обіцянку, котрою бажаю з якнайбільшим старанням шанувати святі твої Таїнства. Дай мені пам'ятати, що Водою ми відроджуємося до життя в тобі, а Кров'ю й Хлібом кормимося, щоб жити вічним щасливим життям (св. Ів. Золотоустий, там само).

+ Ігор (Возьняк), Митрополит Львівський

 Собор Св. Юрія, м. Львів