Ніч, яка здається такою короткою коли спиш, є надзвичайно довгою та цікавою, коли молишся, а коли поруч сотня рідних прочан – вона ще й наповнена радістю, світлом та прощею. У ніч з 16 на 17 вересня 2017 р. Б., у храмі Різдва Пресвятої Богородиці, відбулась зустріч мігрантів, паломників прощі «Самбір-Зарваниця», та всіх небайдужих, яка супроводжувалася нічними чуваннями. Близько сотні вірних прибуло в ту ніч аби скласти молитву і подяку за прожиту прощу та просити благословення на підготовку до наступної.

  Молитовна зустріч розпочалась Великою Вечірньою, яка ввела нас в суть і божество великої Тайни Христової любові. Величним та особливо світлим був молебень до Матері Божої біля фігури Богородиці на околиці храму, адже сама Марія запалила в ту ніч зірки на небі аби свідчити про присутність Когось Великого та Важливого у нашому житті.

   Науки, свідчення, молитви, прослави, молебень, вервиця…стільки всього, що і перелічити важко. Кожна ланка зустрічі була наповнена прочанською любовю, служінням та миром.

   По-особливому нагадати, що ми прочани допомогла праця в групах на тему "Слово Боже нехай перебуває у вас щедро! Щедро, це як?". Це ділення в групках дало мені зрозуміти, що кожен з людей, які оточували мене в ту ніч чи поруч кожен день – то є Слово Боже, які Він мені щедро дарує. Якщо під час прощі було важко та незвично брати участь у праці в групах через сором’язливість, страх чи щось подібне, то тієї ночі  - все було по-іншому: кожен прагнув сказати, висловитись, обійняти інших, засвідчити, а може навіть і заплакати: чи то від щастя, чи від суму, чи від болю, чи радості… Прочани мали що розказати один одному і про прощу, не зважаючи на те, що всі були разом протягом тих 10 днів.

     Особливим та необхідним в ту ніч був спомин про засновника прощі отця Василя Поточняка, адже саме завдяки цій світлій Людині ми маємо пліч-о-пліч рідних прочан, які навіки в серці. Кожен згадав миті в своєму житті, які наповнював, а чи й наповнює досі о.Василь – багато для кого Він був і залишається свідченням Бога та уособленням великої жертовної любові до людей.

      Зустріч закінчилась Божественною Літургією, яка дала наснаги чекати наступної зустрічі з прочанами. Обійми, поцілунки, посмішки, сльози та багато-багато любові було в останніх хвилинах зустрічі того світлого ранку – холодного для тіла, але напрочуд теплого для душі!

    Дякуємо всім організаторам зустрічі, отцям, які долучилися до її духовного проведення на чолі з теперішнім духівником прощі мігрантів о.Антонос Борисом.

До нових зустрічей «Від Самбора до Зарваниці», рідні світлоносці.

Марта Крайчик, Дрогобич