Духовний вимір

З 1 по 10 серпня теренами Львівської, Івано-Франківської і Тернопільської областей тривав духовний похід під опікою Пасторально-міграційного відділу УГКЦ під гаслом «Боже, нам єдність подай…» протяжністю до 260 км, який, за офіційною інформацією, об’єднав у спільній молитві із міста Самбора на Львівщині до Марійського духовного центру «Зарваниця» на Тернопільщині 423 паломників. Організатор прощі – ПМВ УГКЦ, який очолює єпископ-помічник Київської архиєпархії УГКЦ владика Йосиф Мілян, у співпраці з БФ «Карітас» Самбірсько-Дрогобицької єпархії УГКЦ», паломницькими спільнотами Дрогобича, Самбора, Львова, колишніх заробітчан Італії «Пієта» міста Івано-Франківська, а також із представниками громад українських трудових мігрантів близького і далекого зарубіжжя. Зокрема, участь у прощі «Самбір-Зарваниця» взяли паломники із шести областей України – Львівської, Івано-Франківської, Тернопільської, Вінницької, Кіровоградської, Чернігівської, Київської і міста Києва, а також українські трудові мігранти з Італії, Іспанії, Португалії, Чехії, Польщі, Греції, Бельгії, Швеції, Норвегії, Монголії, Англії, США і Канади. Як лише я не означав образ прощі «Самбір-Зарваниця» у своїх попередніх статтях – і «виміром любові», і «десятьма днями щастя», і «кроками до Неба», і «прощею до Бога», і «дорогою Життя» та ін. А цьогорічний перебіг паломництва дуже хочеться назвати «Небом на землі» - так, як свого часу засновник прощі «Самбір-Зарваниця» відповідальний секретар ПМВ УГКЦ і упродовж всіх років її духовний опікун о.Василь Поточняк у далекій Італії відповідав, якщо його запитували про значення Церкви у його земному бутті. Проща воістинно наближає Небеса, присутність яких у часі багатоденного походу настільки зрима і виразна, що кожної миті відчуваєш себе ніби у Божих обіймах.

Архів світлин. Дивіться тут...

«Я – Дорога…»

Щороку проща «Самбір-Зарваниця» традиційно починається із храму Різдва Пресвятої Богородиці УГКЦ у місті Самборі, але її маршрут до Матері Божої у Зарваницькій чудотворній іконі, що перебуває у Марійському духовному центрі «Зарваниця», щорічно змінюється. Таке правило спільноти – щороку у нових парохіях обіймати у спільній прочанській молитві Україну, українські родини, сім’ї, батьків і дітей,  узалежнених, немічних і опущених, упродовж десяти днів пішого походу свідчити правду у селах і містах про причини і наслідки четвертої хвилі трудової міграції і т.д.

Підвалини прощі – її міцний духовний стрижень.

Прощу «Самбір-Зарваниця» благословив єпископ-помічник Київської архиєпархії УГКЦ владика Йосиф Мілян під час архієрейської Літургії у самбірському храмі Різдва Пресвятої Богородиці. А цьогорічний духовний провід прощі «Самбір-Зарваниця» вперше очолював о. Антон Борис – священик Київської архиєпархії УГКЦ, а ще – багаторічний прочанин. Упродовж всього прочанського маршруту ревно провадив своє душпастирське служіння і багаторічний учасник паломництва о.Мирослав Пронюк з Івано-Франківської архиєпархії УГКЦ, провадили душпастрські служіння на тому чи іншому відтинку десятиденного походу і священики Самбірсько-Дрогобицької єпархії УГКЦ – референт у справах мігрантів о.Олег Чупа, о.Богдан Лехович, о.Ігор Швед, а також  о.Михайло Гнідець із Львівської архиєпархії. Проте щомиті я чув не лише духовні науки о.Василя Поточняка, засіяні нам за роки, його голос, але й ніби бачив його очі священика-подвижника і відчував добру руку брата на прочанській дорозі. А цього року прочани мали змогу мандрувати і битими та їждженими дорогами  Самбора, Дрогобича чи Стрия, відчуваючи новизну наповнення їх духовного змісту, і крокувати неходженими селами та лісами Прикарпаття до села Великої Тур’ї на Долинщині і Кадобни – на Калущині, полями Рогатинщини і Тернопілля. У молитві, у випробуванні спекою і зливами, у духовній боротьбі із спокусами творилася прочанська спільнота. А головно – у ревній опорі на Бога.

Служіння – не прислуговування

Може, я й повторюся, але переконаний: проща «Самбір-Зарваниця» - не лише феномен живої парохії, але й велика школа паломницького служіння. До семи десятків прочан упродовж десяти днів були тим урухомленням, завдяки якому понад чотири сотні паломників крокували до Бога. Не вивищую і не замалюю того чи іншого служіння, бо у прощі важливе все – і провадження богослужінь, і сповідь та Святе причастя, і горнятко води чи пластир на натруджених ногах. Духівники прощі, координатори, ведучі, керівники груп, відповідальні за духовний зміст і культурно-мистецький,  за провадження ранішніх і вечірніх молитов та вервиць, за укладання «Путівника паломника», за інформаційне забезпечення, за хрест та ікону, за хоровий та літургійний спів, за маршрут і безпеку у дорозі, за прочанську скарбівню, за здоров’я прочан і харчування, забезпечення водою у часі походу, за підготовку біблійного дійства «множення хлібів і риби», за прочанську канцелярію, за виготовлення деталей декору для фестивалю, за надійність роботи гучномовців, впорядкування і перевезення багажу тощо – це лише короткий перелік служінь, без яких провадження прощі було б неповноцінним. Значна частина означеної роботи традиційно розпочинається ще після завершення попередньої прощі, залишається ніби за візуальними лаштунками і триває упродовж року. Я не можу оцінювати цьогорічні служіння у прощі публічно – це зроблять прочани і організатори вже 30 серпня під час підсумкової зустрічі у місті Самборі, але хочу відзначити, що якісний склад паломництва мене захопив духовною глибиною і бажанням творити живу спільноту для зустрічі з живим Христом.

Золотиться «Зарваниця»

У Марійському духовному центрі «Зарваниця» митрополит Тернопільсько-Зборівський УГКЦ і намісник духовного центру владика Василій Семенюк, вже традиційно зустрічаючи паломницьку спільноту «Самбір-Зарваниця», порівняв провадження цьогорічної десятиденної пішої прощі  з тою «цеглинкою», завдяки якій зводиться могутній духовний мур нашої України у часі всебічних ризиків і зазіхань на її соборність.

…Щоб відчути, треба слухати і бачити, як співають радістю могутні дзвони парохіяльної церкви Святої Покрови у Зарваниці, вітаючи прочанську спільноту «Самбір-Зарваниця», зодягнену у розмаїту неповторність вишиванок, а золоті маківки храму Зарваницької Матері Божої здалеку сяють і ваблять своєю красою. Перебування у Зарваниці розпочалося із святої Літургії і приступання до чудотворної ікони Матері Божої у парохіяльному храмі, тож відтак і кожна мить перебування у духовній оазі «Зарваниця» не була потрачена намарно чи замалена житейською побутовою суєтою. Чудове суботнє дійство фестивалю паломницької творчості «В єдності сила народу», сюрприз-дарунок торта-велетня паломницькій спільноті завершив яскравий вечірній похід зі свічками на молитовне поле біля храму Матері Божої Зарваницької і освячення води. А недільна свята Літургія, яку очолив митрополит Тернопільсько-Зборівський УГКЦ владика Василій Семенюк і Святе Причастя у біло-мармуровому храмі Матері Божої Зарваницької на молитовному полі стали тим яскравим духовним вінцем, який обрамив всю дводенну духовну програму перебування прочан у Марійському духовному центрі «Зарваниця» - і провадження Хресної дороги, і молебень біля новозбудованої стелли з вітражем Матері Божої Оранти – одного із архітектурних фрагментів  на місці пам’ятника четвертій хвилі української трудової міграції - тощо.

…Уста мимоволі не втомлювалися повторювати і повторювати: «Слава Богу за все!» - за смуток і радість, за випробування спекою і зливами, лісами і полями, за пелюстки квітів на сільських прочанських дорогах, які встеляли маленькі діти-ангелики, за кожну молитву і служіння нам знайомих і незнайомих братів і сестер на прочанських дорогах, а головно – за велику Божу ласку мандрувати Його дорогами і до нестями, донезмоги Його любити. Хотілося ділитися радістю. А серце вже калатало у передчутті десятої ювілейної прощі із Самбора до Зарваниці, яка 2015 року триватиме з 14 по 23 серпня.

Ігор ЛАЗОРИШИН

Інші статті про прощу "Самбір-Зарваниця" 2014 р.Б.

"Хай Бог почує ваші молитви..."...Читайте далі...

Фестиваль мігрантської творчості "В єдності - сила народу"...Читайте далі...