Пам’ятник розлуці. У Зарваниці вперше в Україні увіковічили «четверту хвилю» трудової міграції - Піша проща "Самбір-Зарваниця" - Паломницька спільнота - Каталог статей - Паломницька спільнота "Самбір-Зарваниця"









Головна | Каталог статей | Мій профіль | Реєстрація | Вихід | Вхід

Слава Ісусу Христу! Ви увійшли як Гість | Група "Гості" | Слава Ісусу Христу! Вітаємо Вас,Гість | RSS

Путівник сайту
Наша історія
Міні-вісточки
Друзі пропонують
Категорії розділу
Піша проща "Самбір-Зарваниця" [116]
Інші зустрічі та прощі [55]
Наша статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Вітаємо нового користувача Микола
Головна » Статті » Паломницька спільнота » Піша проща "Самбір-Зарваниця"

Пам’ятник розлуці. У Зарваниці вперше в Україні увіковічили «четверту хвилю» трудової міграції

У Зарваниці вперше в Україні увіковічили «четверту хвилю» трудової міграції

Ігор ЛАЗОРИШИН

 

   Після завершення ХI Міжнародної десятиденної пішої прощі родин мігрантів і всіх охочих «Самбір—Зарваниця» у Марійському духовному центрі «Зарваниця» відкрили й освятили пам’ятник трудовим мігрантам, збудований за концепцією Пасторально-міграційного відділу УГКЦ. Якщо пам’ятник у селі Колочаві на Закарпатті, відкритий кілька років тому за кошти одного мецената, символізує заробітчанство окремого села, то скульптурна експозиція у селі Зарваниці на Тернопіллі, на будівництво якої офірували кошти українські заробітчани з багатьох куточків світу, паломники прощі «Самбір—Зарваниця», всі охочі, а також фундація «Мігрантес» з італії, за задумом авторів і втілювачів ідеї в життя, має символізувати новітню трудову міграцію сучасної України.
   Ідея спорудження пам’ятного знака чи скульптурної експозиції, які б стали пам’яттю, нагадуванням, застереженням і тавром болю для українських родин, що відчули гіркі ужинки від сучасного заробітчанства, і докором керівництву держави, виникла ще 2008 року — під час підсумкової зустрічі паломницької спільноти в м. Самборі на Львівщині під духовним проводом першого і багатолітнього провідника прощі «Самбір—Зарваниця» світлої пам’яті о. Василя Поточняка. А 2014-го величну стелу з кованого металу — роботу колишнього заробітчанина Богдана Пилипіва і його сина Андрія із селища Рожнятова, схвалену в спільнотах колишніх заробітчан Львова, Дрогобича, Самбора, Стрия, івано-Франківська, Тернополя і т. д. та благословлену блаженнійшим Любомиром Гузаром, встановили й освятили поруч із дзвіницею на молитовному полі «Зарваниці». Але у липні цього року стелу, яку планували доповнити фігурами матері, батька і дитини у часі зустрічі після чужих доріг, за вказівкою керівництва ПМВ УГКЦ демонтували. А на місці строгого пам’ятного знака, увінчаного «Орантою», спорудили нову скульптурну композицію — з бронзи.

   Якщо концепція стели грунтувалася на ідеї об’єднання українських родин, то новий пам’ятний знак, як наголосив владика Йосиф Мілян, відображає розлуку — «мить, коли мати прощається з родиною, а доньку залишає в Україні». Цю композицію, яка стала головно відображенням осібних смаків чільника Пасторально-міграційного відділу УГКЦ єпископа-помічника Київської архієпархії УГКЦ владики Йосифа Міляна, я б означив взірцем садово-паркової архітектури. Адже пам’ятник не лише не передає стрижневого змісту сучасного явища української трудової міграції, а й, на наш погляд, не гармоніює з сакральністю забудови духовного центру. Тож заробітчани його вже іронічно називають «пам’ятником валізі».
ѕУ центрі скульптурної експозиції — розлука: дівчинка-підліток, яка плаче і тримає в руках маленький образок Зарваницької Богородиці. Але домінують камені-валуни і величезна валіза на колесах. Також є чимало різноманітних деталей: гірка землі з паростком дуба і відбитком дитячої руки — як символ незламності духа, дві пташки по різні боки експозиції — символ роз’єднаних матері і батька, рушник із західноукраїнським орнаментом — ознака регіону найчисленнішого заробітчанства і т. д. Таке нагромадження скульптурних фрагментів нелегке для прочитання. Пересічний відвідувач «Зарваниці», минаючи цю скульптурну експозицію, не одразу й второпає, треба чи не треба перехреститися біля неї.
   Скульптурну експозицію освятили глава ПМВ УГКЦ єпископ-помічник Київської архієпархії владика Йосиф Мілян та митрополит Тернопільсько-Зборівський УГКЦ архієпископ Василій Семенюк у співслужінні з представниками керівництва італійської єпископської конференції та фундації «Мігрантес», духовними провідниками прощі «Самбір—Зарваниця», місцевим духовенством та ін. На чільному камені скульптурної експозиції викарбувано слова: «Мігрантам. Щастя у Господі, бо Він — Дорога, Правда і Життя».

Категорія: Піша проща "Самбір-Зарваниця" | Додав(ла): Оксана (22.08.2016)
Переглядів: 71 | Рейтинг: 4.0/1
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Пошук
Прочанські вітання
[06.12.2016]
Вітаємо Катерину Мацелюз з села Коти (0)
[06.12.2016]
Вітаємо Оксану Коваль зі Львова (0)
[04.12.2016]
Вітаємо юну прочанку Марію Комарницьку з Дрогобича (0)
Нові статті
[03.12.2016]
Двадцять тез Глави УГКЦ про християнське подружжя (0)
[03.12.2016]
Десять порад про те, як виховати щасливих дітей (0)
Свідчення
[05.12.2016][Прохання]
Молитва до Матері Божої, що розв'язує вузли (0)
[04.10.2016][Враження]
Служіння як дар і як жити прощею 365 днів! (0)
[04.10.2016][Інше чудо]
Сьогодні з Богом говорили про тебе... (0)
Друзі сайту


Копіюючи інформацію з сайту, робіть посилання на неї. © 2016