Реколекції, як одна із форм духовного вишколу, цікаві передусім витишенням. Не просто у сьогоднішньому дні витишитися – зупинитися, аби набрати сил, оновитися в дусі. З ласки Божої це вдалося зробити паломникам та координаторам прощі «Самбір-Зарваниця» 19-21 лютого 2016 р.Б. Триденні реколекції проходили в місті Дрогобичі у реколекційному домі «Самарянин» (вул. Козловського, 57/1) і зібрали близько тридцяти паломників із Львівської та Івано-Франківської областей. Духовні науки провадив священик Київської архиєпархії, духівник прощі «Самбір-Зарваниця»  Антон Борис.

   Учасників реколекцій ознайомили із офіційним розпорядженням ПМВ УГКЦ, згідно якого отець Антон Борис призначений духовним провідником прощі «Самбір-Зарваниця», брат Андрій Кітик – керівником прощі. Дуже хвилюючим було «благословення координаторів на служіння», яке проводилося вперше. Цього ж вечора відбулася перша робоча зустріч координаторів по підготовці та проведенні ХІ Міжнародної прощі родин мігрантів із Самбора у Зарваницю, яка проходиме 5-14 серпня 2016 року. Зустріч тривала до пізньої ночі і, серед довгих обговорень та порад, було прийнято ряд важливих рішень. 

   У спільноті віддавна практикуються Передріздвяні та Великопосні реколекції. У попередні роки вони проходили в монастирі сестер Василіанок «Пресвята родина» (с. Гошів Долинського району), в реколекційному домі СДЄ УГКЦ (с. Стрілки Старосамбірського району), у Дрогобицькому РЦ «Самарянин». Цьогорічні реколекції стали входинами у Великий Піст, приготуванням доброго ґрунту, в якому має прорости, пустити міцні пагони Слово Боже. Тема духовних наук досить актуальна, вона зачіпає кожного, це – «Біблія і виховання дітей».

   В цілому дні духовного гарту були досить насиченими: богослужіння, науки, сповідь (духовні розмови), читання Псалтиря, праця в групах, тиша. Впроваджуючи стратегію розвитку УГКЦ «Жива парафія – місце зустрічі з живим Христом» в часі реколекцій практикувалися молитви Часів, родинне спілкування: ділення духовним досвідом, спомини про отця Василя Поточняка (молодіжне братство, сарепти), а також пошановування іменинників. Щедрими Многая Літа витали отця Антона із 3-ою річницею священства та Оксану Середюк –  із народинами.

   Духовним стрижнем реколекцій були науки. Зачепивши таку важливу і вічну тему, як виховання дітей, отцю Антону вдалося, опираючись на біблійні тексти, донести до слухачів головні аспекти виховання. «Своїх дітей треба бачити святими, подібними до Ісуса Христа» – це чітка ціль, яку потрібно поставити перед собою. Вона  передбачає низку позитивних задач, серед яких найважливіша – виховання має відбуватися в атмосфері любові й доброзичливості, де батьки є взірцем, прикладом Бога у родині. А щоб осягнути таке виховання, потрібно себе виховати для дитини, тобто «бути подібним до Христа».

   Ця тема зачепила кожного: молодь, забавляючи наймолодшу учасницю реколекцій Катрусю зі Стрия, розуміла, що ці науки згодом знадобляться їм, батьки занотовували і брали «на озброєння» добрі поради, а старші – десь шкодували, що у їхній молодості не було таких реколекцій і ділили між собою думки про виховання «пряником і різкою».

   Час реколекцій перегукнувся із сумною датою України. Суботньою поминальною Літургією та Панахидою молилися всі за душі Героїв Небесної Сотні. Вони – новітні мученики за Україну, за людську гідність. А кров мучеників – зерно нового життя – взиває бути вірними Богові і Україні аж до смерті…

   Три дні молитовного витишення промайнули як сон. Недільною Літургією дякували Богу, прощалися і везли додому щедре благословення. Слава Богу за те, що в Свій, тільки Йому відомий спосіб, уможливив нам цю зустрічза те, що в Свій, тільки Йому відомий спосіб, уможливив нам цю зустріч​.

   Дякуємо отцю Антону за духовну поживу та молитовне єднання, дякам за гарний літургійний спів. Дякуємо кожному, хто творив молитовну родину на кораблику, який усамітнився на три дні серед життєвої бурі. Нам було затишно і приємно. Ті дорогі доторки уваги, у вигляді жартівливих даруночків, солодощів, були дуже милими.

    Дякуємо отцю Олегу Турківу, опікуну реколекційного дому «Самарянин». Ми чулися комфортно на цьому духовному острівці у серці Дрогобича. Тут є все, щоб усамітнитись з Богом, зосередитись на науках, духовно відпочити. Для богослужіння облаштована каплиця. Є  навчальні класи, зала для конференцій, бібліотека, гарні умови проживання, смачна кухня та помірна плата.

   Дякуємо Богу. Ми змогли заглянути у своє серце і віднайти те, через що втрачаємо мир, терпеливість, лагідність.

Учасниця реколекцій Оксана Пронюк