Вереснева пора золото впліта -
Так приходить в серце Дата дорога.
Кликне ще з порогу всі свої дороги,
- Як жилось, Надіє, стиха запита?
Посідають думи, спомини й надії,
Прибіжить дитинства миле дитинча,
Юність ясноока і вродлива зрілість,
Все родинне рідне - зрине ув очах.
Отак, Боже, жилось, сумне призабулось,
Добре здорожіло, юне - у стократ.
А з Тобою, Боже, чулася щаслива,
І з Тобою, Боже, все перемогла!
Радість серце горне,
А роки як човник -
Хвилі розгойдали -
Лиш плисти, плисти.
Поможи їй, Боже, щиро Тебе молим
Щастям прикрасити дні свої й роки.
МНОГАЯ ЛІТА, ПАНІ НАДІЄ!!!
|