Чи не пророчими були сльози Христа?

   Спогади і роздуми про отця Василя Поточняка пишу з дозволу і благословення от. Василя Марчука, пороха УГКЦ Різдва Христового у м.Брешя (Італія).
   З плином часу біль втихає в серці від втрати духовного провідника отця Василя Поточняка, а спогадами і роздумами хочу поділитись.
   Я, одна з тисяч заробітчан-українців в Італії, бальзаківського віку. Отже, виросла за часів атеїзму, хоч любов до Бога батьки прищепили. Згадую,що перенесла терпіння заради Христа у семирічному віці, стоявши на колінах у кутку в школі за те, що з мамою святила паску на Великдень.
   Тому свої катехичні знання поглиблювала на реколекціях отця Василя. Впізнала його як священика глибоко закоханого у Слово Боже, яким просвітлював наш розум, провадив душу до освячення. Був палким патріотом України, вболівав за кожну подію, радів перемогам, зворушував своєю простотою і мудрістю. І ми,його учні, вчились вірити і жити у Бозі. Будучи хворим, не полишав служити Богові, та недуга вирувала. І в подальший час, кожна неділя стала Днем Відвідин. Та й в цьому посприяв мені Бог, пославши вірну подругу Марію, з якою йшли слідами нашого земного Христа.
   Використовувала весь, випадкововільний, робочий час, щоб услужити хворому от. Василю в його потребах.
Та в кожних подальших відвідинах, я впізнавала в ньому Лик Христа і відчувала, що черпаю Божу Благодать,що для серця в грудях замало місця. Після одного дня відвідин (15 листопада 2014 р. о 15.00), возносячи молитву до Божого Милосердя, невідоме й таємне мудрості Своєї явив Ти мені. На очах Христа появились і закружляли дві хмаринки, а опісля - потекли сльози. З лівого ока три сльози, у вигляді повітряних кульок, котились одна за одною через усе обличчя до кінця образу, червоного неземного кольору, а потім звичайного сірого кольору. Спаситель плакав...
  Подальші події розвинулись так:
15.01.2015 року недуга взяла верх.
15.02.20115 року на свято Стрітення важкохворого отця Василя зустріли у лікарні Домус. У Велику П'ятницю Бог дав йому ласку відчути страждання і смерть Христа, та лікарі, виконуючи свій обов'язок, підключили систему дихання. І у Великий День, Бог дарував йому радість, причастившись, відчути Воскресіння Христове.
   Роздумуючи все, я запитую себе:
Чи не три падіння під хрестом переніс мій Учитель?
Чи не був розп'ятий мій земний Христос у Велику П'ятницю?
Чи не пророчими були сльози Христа?
Чи не тоді Всемогучий Господь виявляє свої співчуття, коли виконуємо Його найголовнішу заповідь?
15.04.2015 року отець Василь відійшов у Вічність. Вічная Пам'ять!

ХРИСТОС ВОСКРЕС!!!

Olga Ostyak