Чим для мене є проща ?

- Змістом життя. Кожного року йдучи цих неймовірно щасливих 10 днів по-новому набираюся нових сил,нових навиків, нових знань, нових можливостей, нової любові, нової терпеливості на наступні 354 дні  в році, які проводжу вдома у «світському» житті ! Це немов курси підвищення кваліфікації у моїй основній  професії «Життя», які не те що просто необхідні, а надважливі у прогресуванні і вдосконаленню мене як людини, як особистості, а найголовніше як Божої Дитини!

   Коли я зрозуміла завдяки отцю Василю, що «Ціль прощі по-суті не Зарваниця, а Царство Боже у моїй душі» мені стало набагато легше переживати ностальгію, яка розпочинається і розриває серце коли ти опиняєшся у своєму місті, у своєму середовищі, де всі навіть не те, що зрозуміти - вони уявити не можуть, де ділася  твоя відпустка і як ти її провела!

 Служіння – це  надподарунок на прощі! Адже коли я служу тоді в мене натираються не просто мозолі, а мозолі щастя, виникає не просто головна біль, а головна білть радості, тіло не просто втомлюється, а живе енергійністю духа! Ти розумієш і хочеш виконувати відповідальність, яку тобі довірили якнайкраще, а  часу ,щоб звертати увагу на світські дрібниці абсолютно не залишається.

 Бог через служіння хоче показати, як я повинна поводитися  протягом року та всього життя – служити іншому! Саме завдяки прощі і практиці на ній я можу виконувати свою професійну діяльність з більшою віддачею, з більшим ентузіазмом, з більшою радістю в похмурі дні, адже під час прощі також падає дощ,але це не дає мені жодного приводу сумувати!

Ти знаєш, що мені потрібно,

Отих лиш десять днів на рік!

Щоб далі по життю йти вірно,

І в руки твої - свій молодий віддати вік!

Немов на крилах - я з тобою,

Крізь сотні кілометрів летимо!

 Ти наповняєш серце добротою,

Щоби для тебе тільки стукало!

 Тебе любитиму я завжди ,

Мій вірний й любий друже !

І в слів моїх не вистачить хвали,

Щоби Тобі подякувать, мій Боже !

Пронюк Оксана Мирославівна