Анна ГІЛЬЩАНСЬКА   

   Нічні чування. І знову думки... "Проща нас змінила." Ці слова Оксани Пронюк дуже влучні. Проща справді мене змінила. Колись мені здавалась дорога зі школи додому довгою, а тепер відстань мене не зупиняє... Якщо немає транспорту, то я завжди можу добратися пішки туди, куди потрібно, я полюбила рухатись, пригоди і природу теж. А ще..труднощі стають легкими, коли бачу, що мене раді бачити, що зусилля були не даремні, що мене чекали, тоді і відстань - не перешкода. Фізичний біль і втома тепер не є чимось, що не можна подолати, так: інколи це впливає на мене, мій настрій, емоції, але там, на прощі, я мала нагоду пережити такі моменти, що чим важча дорога, екстримальніша, тим більше потім радості. Коли проходжу її, залишається багато цікавих спогадів і вражень. Пригадую, як одного року щось вкусило за ногу, що нога стала як дерев'яна, ледве йшла, думала, що прийдеться повертатися додому, але мала дуже велике бажання пройти дорогу до кінця, тому просила Бога, щоб додав сил, допоміг не відступити і Він допоміг. Завжди, коли прошу доброго, Він допомагає

Коли проходжу дорогу не сама, а є багато тих, які ідуть зі мною, то це як приємний бонус - я маю з ким поділитися і мене зрозуміють

Зараз, коли відчуваю біль чи втому, чи щось іде не так як мені хотілося б, вчуся долати їх, не падати духом, а переключатися на позитив, шукати альтернативу: "Що я можу зробити за таких обставин, як це подолати, щоб не втратити миру, радості, любові? Для чого обставини складаються так, а не інакше? Може Бог хоче мені цим щось сказати, показати, навчити?"

А ще переконалась, що коли я роблю зусилля над собою, щоб ділитися з людьми радістю тоді, коли справді важко, то ця радість збільшується і в людях, і в мені + відновлює мої сили. Тому, можу навіть сказати, що проща навчила мене боротися з собою і перемагати. А ще точніше - Бог через прощу вчить цього всього

Антитіла "Їдем, їдем":

В момент коли сірі дороги

Жбурляють нестримно далеко –

Здається є місце тривогам,

А в серці так добре і легко.

Проблеми стають дитячими –

Оті, які вчора вбивали,

І відстані не мають значення,

Коли там на мене чекають.

Послухай, мене там чекають.

Роздуми про нічні чування у Клубівцях 02-03 жовтня 2021 р.Б.

Друковано на сторінці Фейсбуку