Ранок п’ятниці, 5 серпня 2016р.Б., видався тривожним та повним надії, бо саме цього дня у Самборі 416 паломників намалювали злітну смугу старту для ХІ Міжнародної пішої прощі родин мігрантів із Самбора до Зарваниці. Цьогоріч маршрут пролягав через Самбір, Медвежа (Дрогобицький р-н, Львівська обл.), Верчани (Стрийський р-н, Львівська обл.), Журавне (Жидачівський р-н, Львівська обл.), Більшівці (Галицький р-н Івано-Франківської обл.), Киданів (Бучацький р-н, Тернопільська обл.).

        Праці в групах, катехизи, молитви, свідчення, пісні, богослужби, нічні чування та багато іншого давали сил йти далі з високо піднятою головою, не зважаючи на камінці гріхів під ногами. Під час мандрівки на нас чекало багато захоплюючих сюрпризів, які приносили в душу пам’ять про те – що і буденне життя повне таких неочікуваностей. Приємною була зустріч із о.Тарасом Рисеєм та його ковчегом добора та щастя і гуртом «Зорі-Роси», що своїми піснями наче підштовхнули до наступного села, у якому мали нічліг прочани. У неділю, 7 серпня, проща заквітчала село Нижні Гаї, Дрогобицького району, вишиваним світлом народності і наче «Україна йшла по землі» того дня. У Стриганцях, 9 серпня, нас очікувала, за словами о.Антона Бориса, «людина сил та  світла» - наша Оксана Винницька зі своїми трепетними піснями, що торкаються душ кожного. Сили для душі та тіла додало таїнство Єлеопомазання у Журавному, яким «Бог зцілив нашу любов». Не обійшлося і без щорічного фестивалю мігрантської творчості, що відбувся 13 серпня у Зарваниці. Напевно, саме він і доказує, що «наша дума, наша пісня, не вмре, не загине». Довгоочікуваною та урочистою подією стало посвячення пам’ятника мігрантам у Зарваниці, який завжди пригадуватиме про біль перебування у закордонні та його наслідки та спонукатиме змолити не одне «Отче Наш…». Свято закінчилося архієрейською літургією яку очолили єпископи Василій (Семенюк) та Йосиф (Мілян) у співслужінні з священиками-місіонерами та духовними провідниками паломницьких спільнот. 

        Одною із найважливіших потреб нашого гостювання у Зарваниці тепер є і її засновник та батько, блаженної пам’яті о.Василь Поточняк, за душу якого молилися у крипті дзвіниці. Схиляю голову та коліна перед татом, що назавжди увійшов у моє серце, як той, хто вічно його зцілює.

 Мені залишалось взяти наплічник повен Його благодаті та любові і ступити на благословенну Богом дорогу. Почуття тепла, щастя, радості, родинного миру та добра переповнюють мене досі. Скільки знайомих та незнайомих посмішок свідчили Христа та Його присутність між нами. Ця проща – це чудо, що по-новому мене відкрило та народило. Моя земна мова не взмозі описати, як багато це свято мені подарувало. Сонце, дощ, спека, холод, чай, кава, вода, хліб… шкільний паркет чи хори храму, мозолі чи порох на тілі – це те, що свідчить, що Бог не помер і тримає мене за праву руку все життя, бо без Нього ці 10 днів не пройшли би без такого легкого подиху Христа у моєму серці та Його Батьківського поцілунку у чоло. Слава Богу за все!

Марта Крайчик