«Звертаюсь до усіх тих, хто прийшов задля мене до криниці Якова,

якою є Цілодобова молитовна сторожа.

Він кожному спраглому дає обильно Живої води:

і тому, хто цю воду черпає, і тому, кому заносить;

і тому, хто молиться, і тому, за кого моляться.   Я - вірю!»    

                   о. Василь Поточняк

   23 травня завершуємо круглодобове молитовне стояння, яке, з благословення о. Ігоря Козанкевича, ми розпочали 3 вересня 2012 р.Б. задля підтримки о. Василя…

   «Своїм смиренням і терпеливістю прагнемо молити Бога, щоб осіняв його спокоєм у час, коли терпіння й гіркота, мов чорні хмари тиснутимуться в серце, щоб «простягнув свою руку повну сили лікувати й зцілювати».   (зі звернення на початок Молитовної сторожі).

   15 квітня 2015 р.Б. о. Василь відійшов у вічність…

  Існують різні думки-запитання: Вислухав Господь наші молитви, чи не вислухав? Зі смиренням ми просили Господа, чи проскакували ноти гордості? Чому так? Чому саме о. Василь? Чому зараз? Подібних запитань виникає безліч.

   Багато хто з нас ставив подібні запитання на протязі тих двох з половиною років, поки о. Василь боровся зі страшною недугою. А відповідь прийшла несподівано  – «Так треба». Такі прості, часто вживані слова, але у відповідний момент наповнені глибоким змістом, смиренням, вдячністю та  любов’ю.

   Для нас цієї відповіді більше ніж достатньо, тим паче, що Господь вислухав наші молитви… Саме так – Господь вислухав…

«…мені треба у спокої переживати час хвороби…» – писав о. Василь у листі-проханні про молитву. «…не прошу Вас про те, щоб Господеві диктувати на молитві як має вчинити, лише молитися…»

Вимолити цей спокій у час хвороби, мир помислів, терпеливість у випробуваннях – це було наше найбільше прохання і найперше завдання.

І Господь почув наші молитви, супроводжуючи о. Василя кожної секунди, і в час, коли хвороба відступала:

• «…лікарі-онкологи, на підставі аналізів МРТ легень і ПЕТ хребта, підтвердили 99% зникнення легеневої пухлини та відчутне одужання кісток хребта. Слава Богу! …» (2 вересня 2013 р.Б.);

-         «За… даними МРТ хвороба зупинилась. Слава Богу!...» (26 серпня 2014 р.Б.);

і в час, коли хвороба, мов жадібний монстр, крушила тіло:

• «З молитвою за вас, змучений, але щасливий о. Василь з дороги зцілення. Почуваюсь бадьоро, зі світлим поглядом вперед! 
  Бог дає силу!» (13 листопада 2012 р.Б.);

-         «… онкологи, … вирішили дати час моєму організму для зміцнення, бо він не зможе переносити нову медицину. 
З Вами мене Бог веде!» (5 грудня 2014 р.Б.).

   Дякуємо Тобі, Господи, за те, що покликав нас до служіння-пожертви через недосипання, втому, піст тілесний, матеріальні витрати, задля того, щоб облегшити терпіння ближнього. Це великий досвід і ми намагатимемося не змарнувати його. Бо, молячись за дорогу нам людину, ми змогли побачити терпіння інших людей, відчути силу спільної молитви, навчилися добачати Твою присутність у кожній хвилині, кожній обставині життя. Можливо ми ще не до кінця вміємо пробачати завданий нам біль, коректно поводитися в непередбачуваній ситуації, знаходити відповідні слова розради-підтримки, молитися, довіряти Тобі… Нам ще багато треба вчитися. «Роби для Бога все, що можеш, а молися про те, чого не можеш, і Він тобі допоможе, щоб ти все зміг…» навчає св. Василій Великий. В особі о. Василя маємо гарний приклад молитви і довіри Тобі "аж до сліз і перемоги у випробуваннях", в кожній життєвій ситуації радісній чи прикрій... За все дякуємо Тобі!

   «Подяка Богу і прослава за випробування становлять основу моєї і Вашої молитви!» (25 жовтня 2012 р.Б.).

«…намагаюсь пережити "свій час" в Бозі дуже свідомо і подячно, преображаючи його на проповідь любові, прослави і вдячності…» (8 листопада 2012 р.Б.).

Про Молитовну сторожу... Читайте далі...