Головна | | Мій профіль | Реєстрація | Вихід | Вхід

Слава Ісусу Христу! Ви увійшли як Гість | Група "Гості" | Слава Ісусу Христу! Вітаємо Вас,Гість | RSS

Путівник сайту
Міні-вісточки
Наша історія
Друзі пропонують
Наша статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Вітаємо нового користувача Микола
Головна » 2018 » Березень » 3 » Просимо молитви у дорогу вічності
17:19
Просимо молитви у дорогу вічності

ПРОСИМО МОЛИТВИ

   3 березня минає три роки, як відійшла у вічність наша прочанка Люба Камінська зі Львова.  Просимо молитви за душу спочилої Люби, хай вона продовжує своє паломництво у Небесній домівці.

ПРИГАДАЙМО ПРОЧАНСЬКІ ДОРОГИ, ПОМОЛІМОСЯ СПІЛЬНО...

ВІРШІ ЛЮБИ КАМІНСЬКОЇ

Сповідь

Я хочу сповіді, як хоче спраглий пити.

І грішних дум важкого тягаря

Не хочу в серці я своїм носити,

І серце покладу до Твого Вівтаря.

 

Мій добрий Бог, Надія на спасіння,

Лише Тобі відкрию двері в храм.

Я те Твоє посіяне насіння,

Яке захочеш Ти зібрати сам

 

І відділити добре від полови,

Усе те добре, що в мені зросло.

Готуюсь я до щирої розмови.

Допоможи мені прогнати зло.

Болонья, 2006

 

Мій ангел

О, Боже, Тобі дякую за нього

Мойого Ангела Святого

Душі моєї хоронитель,

Від бід надійний ізбавитель.

 

Він є для мене, як взірець,

Бо і його створив Творець.

Мої шляхи веде до Бога

І непроста моя дорога.

 

Тобі я дякую сердечно

І буду вдячна безконечно.

Красу земну навчив любити

Бажати, мріяти, творити.

 

Мій друже, я тебе не бачу,

Та відчуваю, коли плачу…

Коли пекельні летять стріли,

Щоб відхилити їх уміла.

 

Навчив молитися ревниво,

І хрест свій нести терпеливо,

Долати ненависне зло,

У серці множити добро.

 

ЯК ТИХО У ХРАМІ ТВОЄМУ

Як тихо у Храмі твоєму,

Яка невимовна краса,

Я тут, яку домі своєму,

Відкриті мені небеса.

 

Свічки тихим полум’ям мріють,

Шепочуть молитву вуста,

І серце, стривожене гріють

Слова і молитва проста.

 

Одна я у храмі молюся

В цей тихий і ранішній час,

На полум’я свічки дивлюся

Молюся подруги за вас.

 

Молюся за близьких і рідних

За тих, хто живий і помер,

За тих, хто на вулицях львівських,

 І тих, хто зі мною тепер.

 

І серцем своїм зігріваю,

Такі непрості мої дні,

Далеко від рідного краю,

Ви стали, як сестри мені.

 

БУДЬ ДОБРИМ

*Утішитель – Ісус, бо тільки Він дає мир серцям нашим. Він же і Учитель, бо приніс в Новому Заповіті знання, як жити в нашому непростому світі.

Так просто бути добрим,

Так просто чесним бути,

Всміхнутися сумному,

Образи всі забути.

 

Зігріти добрим словом,

Сльозу з очей утерти,

Як добре бути другом

Сердечним і відвертим.

 

Як просто жити в світі,

Коли всі поруч щирі

І дні твої проходять

В надії і у вірі.

 

Оточений любов’ю,

Де поруч Утішитель...

Лише потрібно жити

Як заповів Учитель.

 

* * *

Така глибока тиха ніч

Лише зі мною віч-на-віч

Хилились низько небеса

О, Господи, яка краса!

 

Перлини зір, безмежна синь

Та загадкова далечінь,

І зорі світять в вишині

Аж дух захоплює мені.

 

Завмерла, тихо я стою

І почуваюсь як в раю.

Світ сяє, міниться, летить,

І неповторна кожна мить.

 

Так манять сині небеса

І заворожує краса,

Душа окрилена мов птах

Літати хоче у світах.

 

МОЇМ БАТЬКАМ, ЯКИХ ЛЮБИЛА

Себе малою пам’ятаю,

Я ніби уві сні літаю.

Мені так добре біля мами

І батько близько, поряд з нами.

 

Вишневий сад і вишні спілі

І я сиджу на тонкім гіллі,

А очі щастям в мами сяють

І солов’ї в садах співають.

 

Серпневе сонце в вишині

Спокійно й радісно мені

В промінні ніжної любові

Пройшли дитинства дні чудові.

 

МОЇЙ ДОНЕЧЦІ

Яка це світла, чиста мить

Всім серцем віддано любить

Життя − маленьке немовля,

Яке прийшло до нас здаля.

 

Воно пробилось крізь світи,

Щоб бути там, де будеш ти.

Щоб звідати земну любов

Ти даш йому і плоть і кров.

 

Як нагороду, як вінець,

Тепло віддайте двох сердець

Бо материнське – то святе

В маленькім серці проросте.

 

Зернятком добрим, з добрих рук,

А серце батьківського стук

Таке велике відчуття,

Що грітися усе життя.

 

Яка ця світла, чиста мить

Всім серцем щиро полюбить

Своє продовження в віках,

Щоб притулитись на руках.

* * *

Себе я почуваю немовлям

В пеленки днів загорнута дбайливо

Але відкрита простору світам

І відчуваю − це комусь важливо

 

Те, що я тут, і як живу,

Щаслива я, сміюсь чи плачу

Спливають дні, їх бачу наяву

Та що за цим, маленька ще − не бачу.

 

Відкриті очі ловлять кожну мить,

І прагнуть зрозуміти все, пізнати

Я немовля, що мало спить,

Бо хочеться на ніжки швидше встати.

 

Земні батьки мені знання дали

І по земному я кохала.

Всі дні мої земні були

Та кожен день себе питала.

 

Хто в серці тихо гомонить:

«Не вбий, не зрадь і не вкради.

Навчися всіх земних любить

І ти прийдеш до нас сюди.

 

У світ прекрасний і натхненний

У світ свободи і добра

Земля для нас садок вселенний

Для кожного із вас пора.

* * *

Мої батьки в світах далеких

У витоку ріки, що зветься небуття

Із ношею прожитих літ нелегких

Суворого земного, довгого життя.

 

Як вервиця іде з минулого в майбутнє

Я на дорозі цій − молитва і любов

Мені життя дали і все, що незабутнє

У дітях наших, внуках повторюється знов.

* * *

Вічність − це довго,

Вічність − безмежно.

Час то летить,

То іде обережно.

Проти комашки

Ми вічно живемо,

А проти вічності

Мить і помремо.

Спалах яскравий

Життя бездоганне

Іскорка тьмяна −

Підступне погане.

Людям дароване

Лід залишає

Вогником теплим −

Хто ніжно кохає.

 

Жити непросто

Як серце нас просить

Спалене буде,

Що горем приносить.

Тож не спіши

Мила сестро і брате

Все що довкола

Для себе збирати.

Взяти з собою

Не зможеш нічого

В вічність безмежну

Коротка дорога.

Пам’ять з тобою

Про все пережите

Піде у вічність

І цим дорожи ти.

* * *

Життя − не шепіт трав весною,

Життя − це не килим м’який,

Не сніг, не град, не дощ з грозою

Життя − це часу плин швидкий.

 

Це спалах думки нескінченний

Завзяття в праці, вірність у бою,

Життя − це світ мінливий, величезний,

Це світ в якому я себе кую.

 

Це простір, де гартується визнання,

Де дум людських зростає поняття

Де разом може бути вірність і кохання,

Порив в нове − ось що таке життя.

* * *

Минуло, що було

Що прийде не знаю

Зло в дім занлянуло

Безмежно страждаю.

 

Як гірко буває

Немислимо жити

Якщо ті, що поряд

Не вміють любити.

 

Як тяжко буває

Немислимо жити

Єство все страждає

Безсиллям прибите.

 

Щось хочеш змінити −

Зусилля даремні

Берешся садити

А сходи нікчемні.

 

Посієш надію

А віри немає,

Любо, як посію

То буря зламає

 

Я руки до неба −

Стою на колінах

Почати знов треба

Що було в руїнах.

 

Спаси мене, Боже,

Дай сили і духу,

Душа вже не може

Терпіти розруху.

 

Порви ті кайдани

Мого невезіння

Збудуй мені плани

Дай, Боже, насіння.

* * *

Не спиться сьогодні, десь бродить мій сон

А пам’ять не гріє, як дім без вікон

І спогади теплі сюди не спішать

В чеканні недоброму мерзне душа.

 

Запалена свічка стоїть на вікні

І полум’ям теплим здається мені

А там за вікном розгулялась зима

І жодної зірки на небі нема.

 

Закрилися очі, а спати не сила

Я полум’я в серці своїм погасила

Та іскра гаряча лишилась глибоко

До віку хотілось прожить одиноко.

 

Але я збагнула негадану річ

Життя без любові − захмарена ніч

Без світлого чистого сонця нема

І буде у серці навічно зима.

 

Я серце своє відігрію теплом

Тим світлим і чистим, що в ньому жила

Запалена свічка стоїть на вікні

Від спогадів тепло і добре мені

 

Ту свічку гасити я знаю не слід

Сльозою хай скапає внутрішній лід

Гарячому серцю прощення нема,

Якщо в нім поселиться вічна зима.

Болонья, 2006

Люба Камінська відійшла у вічність 3 березня 2015 р.Б. у віці 64 роки.

ВІЧНАЯ ПАМ'ЯТЬ!

 

Переглядів: 743 | Додав(ла): Оксана | Рейтинг: 4.0/1
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Календар
«  Березень 2018  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
262728293031
Пошук
Прочанські вітання
[10.11.2018]
Ці вітання для Люби Заячківської (0)
[08.11.2018]
Вітаємо з ієрейськими свяченнями о. Андрія Сов'яка (0)
[06.11.2018]
Вітаємо Володимира Касія з уродинами! (0)
Нові статті
[09.10.2018]
Як Господня наречена (0)
[15.07.2018]
Розклад богослужінь та молитовних намірень на прощі "Самбір-Зарваниця" 3-12 сенрпня 2018 р.Б. (0)
Свідчення
[14.08.2018][Враження]
На прощі всі купались у Божій любові (0)
[09.08.2018][Враження]
Ті, що йдуть (0)
[09.08.2018][Враження]
Із Самбора у Зарваницю (0)
Друзі сайту


Копіюючи інформацію з сайту, робіть посилання на неї. © 2018