Воскресіння Господа нашого Ісуса Христа є центром християнства, основою нашої віри. В цій події хотів би виокремити для наших роздумів декілька пунктів.

   Дуже часто можна почути запитання між людьми: «Коли святять Паску»? Тут людина запитує про сам момент освячення. Натомість саме освячення набирає свого глибинного сенсу тоді, коли ми беремо участь у всіх богослужіннях страсного тижня. Важко зрозуміти освячення пасок без участі в молитві Церкви. Якщо немає молитви, тоді це просто традиція, яка має місце в нашому житті. Мусимо зрозуміти, що нема Воскресіння без Голгофи, нема перемоги Христа над смертю без страждань і мук на хресті.

   Власне у Воскресінні нерозривно поєднанні страждання і радість. Дорога, якою зараз іде Україна є повною страждань і випробувань. Так само є і в житті кожної людини, лише в когось більше страждань, а в когось їх менше. Нам важко зрозуміти чому так є з нашою державою, нашим життям. При зустрічі зі стражданнями ми б хотіли знайти відповіді на чимало запитань. Однак досвід показує, що їх мало хто знаходить. Самі апостоли не могли зрозуміти чому Христос терпить муки і страждає на хресті. Тільки після трьох днів, як Христос воскрес їм відкрився глибокий спаситель ний сенс Його страждань, а саме, як каже пророк Ісая: «ранами його ми зцілилися» (Іс. 53.5). Ми маємо воїнів, волонтерів, капеланів і їхніми ранами наше суспільство і ми, всі люди, маємо зцілитися, змінитися. Мусимо дуже цінувати їхні рани і кров та маємо стати активними, творчиними, непідкупними, ініціативними дієвими людьми, членами спільноти міста чи села, де проживаємо.

   Подія Воскресіння показує, що страждання в нашому житті будуть і ми не завжди зможемо їх пояснити. Але ця подія також показує, що страждання не будуть постійно, що колись їм настане кінець. Це може бути тиждень, рік, двадцять років, але вони обов’язково закінчаться.

   Тому, дорогі брати і сестри, просімо у воскреслого Христа мудрості і мужності бути добрими християнами, добрими людьми в наших стражданнях і наших радощах.

О. Антон БОРИС