Кожна
істота, яку носить Твій світ,
возносить
до Тебе гімн тиші.
Григорій
із Назіянзу
Хто з людей,
котрі живуть сьогодні на Землі, не виснажений постійно повторюваною рекламою,
не сп’янілий від потужного звуку, що
лунає звідусіль. Хто не переживає стресів та не здригається від нервового
перенавантаження? А скільки є молодих людей, які захворіли на глухоту через
надто голосну музику на дискотеках?! А яку можемо спостерігати залежність від
мобільних телефонів?!
Порятунок один: знайти таке місце – джерело, в
якому все співає, все вібрує так, як на світанку. Захищеним від усього цього
місцем, що його Бог ніколи не покидав, є те місце, в якому панує тиша.
Тому існує
нагальна потреба – навчитися цінувати тишу. Це надзвичайно важливий шлях до
внутрішнього одужання! Якщо ми цього навчимося, то переживемо радість очищення.
Перебуваючи в тиші, ми стоїмо обличчям перед самим собою, у своїй наготі,
оголені і безборонні, аж до того часу, поки Бог стає поважним гостем цієї
ситуації. Де б ми не жили, навіть у серці найгамірливіших міст, завжди існує
можливість побути кілька хвилин у тиші. Якщо ми присвятимо Богові по одній
хвилі тиші зранку і ввечері, то і день, і ніч стануть від цього наповнені
спокоєм.
У самій істоті Бога все є тишею, оскільки саме
Він є миром і любов’ю: а чи спокій не є мовою миру і любові? Тиша, яка несе мир
у серці та скріплює душу. Тиша серця, яка виражається в чистоті вуст, і з
котрих народжуються слова добра, милосердя та молитви. Ці вуста, очищені тишею
можуть промовляти слово життя – що дозріває в тиші. Саме вона надає нашим
словам усієї їхньої стислості, цінності, усієї їхньої сили... Воно битиме з неї
джерелом так, як зі скелі б’є водоспад. Наше слово може провадити до
внутрішнього спокою залежно від того, з якої тиші воно народилося.
Ангел миру
вчив дітей із Фатіми не лише молитви, а чогось набагато більшого – він
занурював їх у наполегливу внутрішню мовчанку на стільки, що вони не могли
говорити з іншими і навіть між собою. Тому вони розповіли про це видіння
набагато пізніше, хоч їм і важко було мовчати після того, як побачили Пречисту
Діву Марію.
Я говорив про
маленьке джерело, але і «Шилоах-води течуть тихо» (Іс. 8:6). Треба добре
прислухатися, аби почути шепіт Святого Духа.
Це «відкриття
тайни, промовчаної впродовж відвічних часів» (Рим. 15:25)
А як же ж
вона, ця тайна виявилася?
«Тоді, як
мирна тиша все повила, і ніч, поспішаючи, досягла половини свого бігу Твоє
всемогутнє слово з неба і з царських престолів…» (Муд.18:14-15). Нехай вона
прийде і сьогодні до тих, хто перебуває в спокої.
Про це говорить
також і сирійська літургія:
«А Господь у
храмі святому своєму, - мовчи перед Ним,
уся земле!» (Ав. 2:20)
«Замовкни
перед Господом усяке тіло, бо Він пробуджується зі святого житла Свого» (Зах.
2:17).
Даніель Анж
| 
