Молитва – це місце зустрічі не лише з Богом, а й з нашими братами та сестрами. Коли ми молимося за іншу людину, то вже дивимося на неї іншими очима, Божими, відкидаючи всі наші попередні судження. І це спонукає нас до нових стосунків з нею. Молитися за інших – це не просто сформулювати та промовити коротеньку молитву. Найперше, ми не повинні вказувати Богові, що Він має робити з цією людиною. Часто наша молитва за когось є радше молитвою проти нього. Ми просимо Бога, щоб ця людина, врешті, прийшла до розуму, чинила так, як нам до вподоби. Ми намагаємось маніпулювати Богом, вимагаючи, щоб Він виконав наші забаганки щодо іншої особи.

У молитві за іншу людину ми зустрічаємо її на новому, глибшому рівні. Ми почуваємося поєднаними на внутрішньому, духовному рівні і бачимо її іншими очима. Нашою щирою молитвою ми стягаємо на ближнього Божу благодать, яка проходить через нас і йде до нього, лишаючи сліди і у нас самих. Молитва за іншого спершу змінює нас самих. Ми дивимося на нього новим поглядом, уже не зраненим злістю чи нашим розчаруванням, а з висот Бога. Так у нас народжується нова надія та віра в цю людину.

Для багатьох людей важливо знати, що за них моляться; тоді вони почуваються окриленими, прийнятими, любленими і через нашу молитву поєднаними з Богом, а також і з нами. Однак молитва впливає на іншу людину навіть тоді, коли вона не знає про те, що за неї моляться. Результатом молитви є те, що вона руйнує мури між людьми, відкриває замкнуті двері та звільняє нас від кайданів, які перешкоджають нам  зустрітися з іншими.

Генрі Ноуен, перебуваючи у монастирі тра­пістів, пізнав силу молитви, що приноситься за інших. Молитися за інших, найперше, означає очистити власне серце, щоб там знайшлося місце для них.

Ноуен пише про це так: «Як можна когось прийняти в молитві, якщо там немає для нього місця, а панує безлад і свавілля? Якщо нас переповнюють осудження, честолюбні думки та почуття гніву, тоді той, хто увійде сюди, зраниться. Молитися за інших означає запропонувати їм таке гостинне місце, де ми здатні прислухатися до їхніх потреб та відчути їхній біль. Тому, щоб співчувати комусь, потрібно спершу перевірити себе, допомогти проявитися внутрішній чуйності та порядності.

Якщо моє внутрішнє єство сповнене добром та благородством, якщо в грудях б’ється живе, а не кам’яне, серце й у мені знайдеться часточка землі, по якій можна ступати босоніж, тоді там зможуть зустрітися Бог і мої ближні. Тоді центр мого серця стане місцем, де Бог вислуховуватиме молитви за людей та обійматиме їх своєю невсипущою любов’ю».

Підготував Германович Микола В.

(за книгою Генрі Ноуена «Молитва – це зустріч