Любов, захоплення та особливе ставлення до Марії у дитинстві мені привила мама. Вона вчила, щоб я в усіх своїх потребах зверталася до Неї. В юності, коли формувався мій світогляд, я за приклад для наслідування взяла собі Марію, може тому, що вона жінка. Бог поступово відкривав для нас чесноти нашої небесної Неньки. Спочатку здивувало те, з якою готовністю і любов’ю Вона допомагає і заступається перед Богом за грішний люд. Потім Її покора, коли йде Хресною Дорогою за своїм Сином. Її терпіння і біль, коли Ісус помирає на хресті, і коли знімають мертве тіло єдиного сина і віддають матері. Ви можете собі уявити, що Вона тоді відчувала?  Але й тоді Її очі і серце були направлені до Неба, до Бога. З часом я побачила образ, де Марія з любов’ю і повною покорою подає глечик з водою римському офіцерові на коні. Без нарікань і прокльонів. Вона подає воду тому, хто можливо убив Її сина. Дорогі мої жінки, хто з вас може полюбити вбивцю вашого сина, хто подасть йому руку допомоги?...

Все більше і більше Пречиста Діва розтоплювала моє закам’яніле серце, розпалюючи любов до Бога і однією знайомою, що часто дію як Марія. Жінка довго сміялася з мене, усяко хотіла пояснити: хто я, а хто Марія. В душі я не була згідна з нею і після довгих душевних переживань підійшла до священика розпитати, чи є гріхом гордині наслідувати – чинити як Марія. Духівник пояснив, що гріха тут не має і вони самі беруть приклад з Ісуса і Богородиці, що дуже добре, що я стараюся наслідувати Марії: «Ми кожної хвилини, кожної години маємо згадувати Марію, бо хто про Неї думає, серця того не заплямує жодна грішна думка: хто словами величає Марію, слова завжди будуть чисті: хто кожну справу посвятить на славу Марії, той у ній омине гріха. Ніхто так прегарно не вчить нас покори, як Марія. Як Господня слугиня. Вона була абсолютно «порожня», а Бог наповнив Її ласкою: «Повна ласки» - означає повна Бога. Слугиня завжди готова до чиїхось розпоряджень, до виконання з вірою і радістю побажань тієї особи. Вона належить їй беззастережно. Цілковите смирення означає бути в розпорядженні Бога, дозволити Йому послуговуватися мною згідно своєї волі, бути Його слугою і лише Йому одному належати. /З висловів матері Терези/.

Маючи перед своїми очима Матір Божу, ні одна із жінок не може сказати, що у неї мало часу для Бога, або взагалі його немає, бо у неї родина, діти, внуки, багато праці в хаті, по господарству. А що Богородиця не мала родину? Вона також прибирала в хаті, вирощувала овочі на городі, варила їсти, прала, ткала, шила одяг, вчила Ісуса. У Марії не було пральної машинки ні іншої побутової техніки, як у нас. Але Вона виконуючи хатню роботу весь час працювала над тим, щоб себе упокорити і багато молилась. Страждання та нестатки переживала з великою вірою та покорою.

Велика відповідальність жінки в вихованні своїх дітей. Ісус на Хресній Дорозі, коли несе свій тяжкий хрест, нагадує плачучим жінкам, що вони не раз винні в тому, що не виховали своїх дітей у побожності і любові до Бога. Бо ці діти як виростуть будуть Христа зневажати, подібно як ті, що Його засудити і розп’яли.

Любов починається вдома. Ми не можемо віддавати любов назовні, якщо не любимо усередині – своїх батьків, свого чоловіка, дітей та інших рідних. «Нам потрібні  дуже чисті серця, щоб ми могли побачити Бога одні в одних, тоді ми полюбимо одне одного, як Він любить нас. Ми повинні робити все, що від нас залежить, щоб зберегти єдність родини, пам’ятаючи, що родина, яка молиться разом, тримається разом і зберігає міцні стосунки» – мати Тереза.

В Назареті панувала любов, єдність, молитва, жертва і важка праця. Панували також особливо глибоке взаєморозуміння, взаємне пошанування й турбота одне про одного. Турботливість є початком великої святості. Якщо ми опануємо мистецтво думати про інших, ставатимемо щораз більше подібними до Ісуса й Марії. Богородиця була слухняною не тільки Богові, але й святому Йосифові, обдаровуючи його глибокою любов’ю і відданістю. Вона бачила у св. Йосифові голову сім’ї, котрого вибрав для Неї Бог і який замінив Його на землі. Знову підкреслю, що покора і терпіння були основою Її святості. Це означає, що місце жінки бути другом і помічницею чоловіка, а не керівником і диктатором в своїй сім’ї, на роботі, серед друзів і сусідів. Любов до ближнього не ділить їх на друзів і ворогів. Ми діти Ісуса і Марії.

На прикладі Марії ми бачимо, що святим можна стати і в повсякденному житті, між каструлями і прибиранням в квартирі, на городі, в стайні чи клопочучись в господарстві. «Необхідно побороти в собі всі тілесні похоті, піст, молитва, читання Святого Письма та святих книг а також у смиренні і в праці рук своїх, бо лінивство і розкішне життя – найкоротша дорога до пекла» - св. Василь Великий.

Берімо з Марії приклад покори, щоб позбутися нашого егоїзму. Благаймо Пресвяту Богородицю, щоб зробила наше серце тихим і покірним, яким було Серце Її Сина. Учімось покори через радісне приймання приниження. Не дозвольмо, щоб нас оминув цей шанс. Як легко бути бундючним, суворим, понурим та самолюбним – як легко! Однак ми були створені для вищої мети, то чому опускатися до того, що може знищити красу наших сердець? Чи багато ми можемо навчитися від Пренепорочної Діви Марії! Вона була дуже скромна, бо цілковито віддалася Богові.

Берімо з Марії приклад, приймаймо хрест, не зважаючи на обставини в яких він нам дається. Діва Марія  це не лише Богородиця, не просто – найсвятіша між Святими, Вона є винятком з-поміж людей усіх часів. Від першої миті Непорочного Зачаття ті початкові клітини людського тіла мали досконалий ум, що ясно бачив Бога, непохитну волю, що прагнула з Ним поєднатися, Його Одного  любити і славити, і – покору, що визнавала свою безконечну нікчемність перед Сотворителем. Усе життя, з найменших літ і до останку земного шляху, як ніхто інший з мучеників і Святих – добровільно, без нарікань переносила найбільші терпіння для Господа і для нашого спасення.

Віра Трунова, м. Стрий