Юлія Марунчак
 Минулої суботи, 25 грудня, у «Карітасі» відбулася
вже друга зустріч мігрантів та членів їх родин.Міграційні процеси, рівень життя в Україні
призвели до того, що багато наших людей виїхали працювати за кордон в пошуках
кращого життя. В розумінні пересічного громадянина мігранти – це ті люди, які
добре влаштувалися за кордоном, можуть собі дозволити жити в Україні заможніше,
ні в чому собі не відмовляючи. Але ніхто не знає реалій життя заробітчан, того,
що їм доводиться там пережити, перетерпіти, щоб досягти, хоч частково, того, за
чим туди їдуть. Досить часто наші люди працюють в поганих умовах, терплять
приниження їх гідності. Все це вони таять в собі, нічого нікому не
розповідаючи, мовляв, їм і так ніхто не повірить і не зрозуміє їх. Зустрічі заробітчан і членів їх родин, які БФ
«Карітас» проводить раз в місяць (останню суботу місяця), є, власне для того,
щоб якось підтримати цих людей в морально-психологічному плані. Тут можна
знайти своїх однодумців, говорити щиро про те, що наболіло, отримати поради
психолога та підтримку духівника. Зустрічі даного циклу проводяться спільно з
Комісією УГКЦ у справах міграції. Традиційно зустріч була розпочата Святою
Літургією, яку відправив о. Ігор Швед, за здоров’я тих, що змушені виїжджати,
щоб покращити матеріальне становище своїх сімей, дати дітям добру освіту,
поліпшити житлові умови і т. п. Отець Ігор, який нещодавно повернувся з
Америки, де зустрічався з представниками української діаспори, розповідав про
побачене, про тамтешню культуру і про те, як, все-таки, поведінка людини
залежить від середовища, в якому вона живе. Отець Ігор наводив приклади про українців, які вже
кілька років живуть в Америці, дотримуються їх законів і, водночас, пам’ятають
і знають, як ці самі закони можна обійти на Україні. Можемо зробити висновок,
що ситуація в нашій країні не змінювалася протягом останніх років, і що
стереотипи залишаються ті ж самі. Після Служби Божої Максим Бондаренко,
родинознавець, член Комісії УГКЦ у справах міграції, вів заняття на тему:
«Повернення додому: шляхи реінтеграції». Працюючи за кордоном, люди, рано чи пізно,
задаються такими запитаннями, як «Коли ж час повертатися додому?», «Як мене
сприймуть рідні та друзі?», «Що я побачу нового?». Тривалий час розлуки робить
рідних між собою людей далекими. В них немає вже того колишнього відвертого
спілкування. Заробітчани, повернувшись додому, відчувають себе чужими серед
своїх, шукають розуміння рідних, але не завжди його отримують. Факторами, які загострюють шок після повернення, є
тривалий час розлуки з сім’єю, відстань, неусвідомлення власних переживань
(стараючись заробити гроші, люди часто не мають часу подумати про себе, про
свої власні потреби, дати волю емоціям), відсутність розуміння і підтримки
рідних (наприклад, коли при приїзді відразу ж запитують чи надовго приїхали,
коли рідні розповідають, чого вони не зможуть собі купити чи дозволити без
зароблених вами грошей). Реінтеграційний шок після повернення може тривати
від кількох місяців до півтора року. Щоб швидше подолати цей шоковий стан, людині
потрібно віднайти свої особисті цінності, покоритися і просити в Бога допомоги
в налагодженні всіх справ, медитувати над прожитим днем, над тим, що було
позитивним в житті. Також потрібен активний відпочинок (і добре, якщо це буде
разом з сім’єю, на свіжому повітрі), щоб зарядитися енергією для виконання
подальших життєвих завдань. Щоб віднайти єдність в сім’ї потрібно вміти
пробачити, багато спілкуватися, старатися зрозуміти себе і те, що відчуває і
чого прагне рідна людина. Дорогі друзі! Звертаємося до всіх, хто відчув на
собі наслідки заробітчанства. Не бійтеся приходити, ділитися своїм досвідом
трудової міграції. Тільки тут вас по-справжньому зрозуміють. Тільки ті, хто
справді пережив це, розумітимуть про що ви говорите і що цим хочете сказати.
Про реалії заробітчанства говориться дуже мало або не говориться взагалі, і
тому більшість людей сприймають це явище як позитивне (адже є більші доходи,
кращі можливості….). Ніхто не думає про розірвані шлюби, про психололгічні
травми дітей, які виховуються без батьків і не отримують їх опіки, про втрату
здоров’я... Ми готові допомогти вам нашим розумінням,
підтримкою, порадою. Запрошуємо вас на наступну зустріч, яка відбудеться 28
січня 2011 року. P.S. Нагадуємо, що при
«Карітасі» діють Консультаційний центр для тих, хто збирається виїжджати за
кордон, для тих, хто потерпів від заробітчанства і торгівлі людьми, а також Центр
соціальної та психологічної підтримки дітей заробітчан. Телефон для довідок – (03244) 2- 24-58.
|
