Ольга ЗАБАВСЬКА

Однією із актуальних проблем сучасного українознавства є дослідження історії українців за межами їх історичної батьківщини. За даними Всеукраїнського перепису населення 2001 р. в Україні проживали 37 млн. 419 тис. українців. Точних відомостей про кількість українців, які проживають на території інших держав, не існує. Дослідники називають кількість від 10 до 20 мільйонів. Професор Б.Лановик припускає, що чисельність світової української діаспори більша, ніж чисельність половини населення України і дорівнює майже двом третинам українців на рідній землі. На думку багатьох вчених, у країнах Заходу проживають 5 млн. громадян українського походження. З них приблизно 50 тис. осіб становлять українську діаспору у Великій Британії.

Суттєвою перешкодою для дослідників історії української діаспори є труднощі доступу до джерел, які зберігаються у зарубіжних архівах та бібліотеках. Територіальна віддаленість, брак коштів на дослідження та копіювання документів, недостатньо високий рівень знань іноземних мов значною мірою ускладнюють процес дослідження історії зарубіжних українців вітчизняними фахівцями. Програму підтримки досліджень українських науковців у закордонних архівах з середини 1990-х pp. проводить Канадський інститут українознавчих студій при університеті Альберти (Канада), Іллінойський університет (США) та деякі інші діаспорні наукові центри. Однак у багатьох країнах, де українські етнічні спільноти не є чисельними і не мають власних наукових установ з потужною матеріальною базою (до таких належить і Велика Британія) українським історикам доводиться самотужки здійснювати дослідження у зарубіжних архівосховищах. Вище вказані фактори обумовили той факт, що історія формування української етнічної групи в Об'єднаному Королівстві, їх громадська та культурно-освітня діяльність не отримали належно глибокого висвітлення у працях вітчизняних істориків.

   Актуальність дослідження документів українського та британського походження, які висвітлюють історію українських іммігрантів у Об'єднаному Королівстві, полягає у тому, що вони не тільки розширюють наші знання про українську діаспору у цій країні, але й значно доповнюють відомості про стан і чисельність архівної україніки у Великій Британії.

   У даній статті зроблено спробу здійснити комплексний огляд опублікованих та неопублікованих джерел з історії української діаспори у Великій Британії, які зберігаються у фондах Державного архіву Об'єднаного Королівства і Бібліотеки та Архіву ім. Т. Шевченка (м. Лондон).

   Процес виявлення, опрацювання і запровадження в науковий обіг документів, які стосуються України та українців і зберігаються у Державному архіві Великобританії (Public Record Office, далі - PRO/ПРО) започаткували канадські історики Любомир Луцюк та Богдан Кордан. Підготовлений ними збірник матеріалів під назвою "Англо-американські перспективи щодо українського питання 1938 - 1951 pp.: колекція документів"[8] містить деякі документи, що висвітлюють історію еміграції українців до Об'єднаного Королівства після закінчення Другої світової війни та їх становище у новій країні поселення. Наприклад, у збірнику опублікований лист Міністерства закордонних справ Великої Британії (Foreign Office, далі - FO/ФО) адресований уряду Канади, який звернувся з проханням надати інформацію про вояків Першої Української Дивізії Української Національної Армії (1-ої УД УНА), перевезених до Сполученого Королівства у 1947 р. ФО позитивно охарактеризував колишніх дивізійників і заперечив їх причетність до злочинної діяльності нацистів. Документ датований 1950 р. У тому ж році канадський уряд дозволив воякам 1-ої УД УНА емігрувати до Канади.

   Спробу узагальнення довідкової інформації про матеріали українознавчого характеру, які зберігаються у британських архівах здійснила англійська дослідниця Джанет М. Хартлі. Укладений нею стислий анотований довідник "Архівна україніка у Великобританії" репрезентував інформацію про колекції документів, які зберігаються у 62 британських установах: національних архівах, бібліотеках і музеях, архівах графств, банків, фірм, наукових, мистецьких асоціацій, громадських та релігійних організацій. Щоправда, автор вказує тільки назви окремих документів, які зберігаються у тому чи іншому архівному зібранні, не вдаючись до їх аналізу. Через те до переліку документальних матеріалів були внесені такі джерела, які не стосуються безпосередньо історії українців і зберігаються у загальноросійських та радянських колекціях. За словами автора, їй не вдалося внести до переліку матеріали, які зберігаються у приватних колекціях та діаспорних організаціях [1, 38]. Однак вище вказані особливості загалом не применшують наукової цінності видання, оскільки на тлі відсутності в Україні подібної інформації воно відіграло роль путівника для українських істориків.

   Значну цінність для дослідників історії українців на Британських островах має каталог під назвою "Матеріали Міністерства закордонних справ Великобританії про Україну і українців, 1917 - 1948". Підготовка і друк цього видання стали можливими завдяки реалізації дослідницького проекту уже згаданого Канадського інституту українознавчих студій. Основний виконавець проекту Ярослав Кошів з метою відбору та копіювання матеріалів з Державного архіву Великобританії (ПРО) про Україну та українців переглянув 25 тис. файлів документів загальним обсягом кілька сотень тисяч сторінок. Відомості про всі скопійовані файли Я. Кошів вніс до каталогу, публікація якого стала важливою подією у відкритті іноземних архівів для українських істориків.

   Переважну більшість із 2138 наведених у каталозі файлів взято з фондів ФО. У каталог також внесені деякі файли з фондів Військового міністерства (War Office, далі -WO/BO), Міністерства торгівлі та канцелярії Кабінету міністрів.

   Слід відзначити високий археографічний рівень видання. Обрана Я. Кошівим для опису файлів схема є зручною і дозволяє дослідникам не лише одержати вичерпну інформацію про усі матеріали, але й використовувати каталог як своєрідну джерельну публікацію. Для кожного файла зліва вказано дату його одержання і номер реєстрації у ФО, а також шифр, під яким він знаходиться у ПРО. У правій колонці наведено прізвища відправника і одержувача першого документа кожного файла, місце його створення і дату відправлення. Внизу під цими двома колонками дослівно подаються назва та короткий зміст файла. Відзначені моменти дозволяють нам говорити про джерелознавче значення каталогу.