УХВАЛА

Міжнародної науково-практичної конференції

«Транснаціональні сім’ї як наслідок української трудової еміграції: проблеми та шляхи їх розв’язання»

22 березня 2012 року у Львові відбулася Міжнародна науково-практична конференція «Транснаціональні сім’ї як наслідок української трудової еміграції: проблеми та шляхи їх розв’язання». Ініціаторами та основними організаторами проведення конференції виступили Міжнародний інститут освіти, культури та зв’язків з діаспорою НУ «Львівська політехніка» (МІОК), Всеукраїнський благодійний фонд «Запорука» та Благодійна асоціація «Солетерре».

Основною метою конференції було об’єднання зусиль органів державної влади та місцевого самоврядування, громадських організацій, членів родин трудових мігрантів та науковців для пошуку способів вирішення проблем, пов’язаних з формуванням новітнього феномену – транснаціональних сімей, які виникли внаслідок зовнішньої трудової міграції з України.

У конференції взяло участь понад 100 учасників, серед них 20 з-за кордону, зокрема, Німеччини, Польщі, Угорщини, Італії, а також представники державних органів влади Риму, Мілану та громадських організацій. Конференція відбулася у формі наукового діалогу, презентацій практичного досвіду громадських організацій та майстер-класу українських та італійських спеціалістів, що засвідчує її важливе теоретичне та прикладне значення. Конференція транслювалася в on-line режимі в Інтернет мережі на веб-сайтах МІОК та ВБФ «Запорука». 

Основні тематичні напрямки конференції: феномен транснаціональної сім’ї в академічному дискурсі та медіа-просторі; трансформації міграційних процесів в Україні та їх можливі наслідки для сімей мігрантів; економіко-правовий, соціально-психологічний та освітньо-культурний виміри транснаціональних сімей.

Результатом обговорення цих питань стали такі висновки:

1.      транснаціональна сім’я – важлива та невід’ємна складова доби глобалізації;

2.      транснаціональна сім’я – недостатньо вивчений феномен, який потребує більшої уваги науковців, ЗМІ, церкви, органів державної влади та громадських організацій;

3.      транснаціональна сім’я чинить істотний та неоднозначний вплив на економічну, політичну, демографічну, етно-культурну та психологічну сферу українського суспільства;

4.      розробка відповідних механізмів розв’язання проблем транснаціональних сімей, зокрема інституційно-правового характеру, надалі залишається надзвичайно актуальною для України.

Зважаючи на все це, учасники Міжнародної науково-практичної конференції «Транснаціональні сім’ї як наслідок української трудової еміграції: проблеми та шляхи їх розв’язання» ухвалили:

1. Звернутися до Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України з проханням:

1) забезпечити належне нормативно-правове підґрунтя для регулювання питань, пов’язаних із трудовою міграцією в Україні, насамперед:

·        ратифікувати Міжнародну Конвенцію (ООН) «Про захист прав всіх трудящих-мігрантів і членів їх сімей»;

·        розробити та схвалити Стратегію розвитку державної політики України у сфері трудової міграції до 2015 р.

·        розробити закон України «Про правовий статус трудових мігрантів»;

·        розробити Державну програму повернення трудових мігрантів на Батьківщину та успішної їх соціально-економічної реінтеграції з відповідним державним фінансуванням;

·        завершити питання укладення угоди щодо безвізового режиму між Україною та ЄС;

·        активізувати переговори для підписання двосторонніх угод з основними країнами-реципієнтами українських трудових мігрантів щодо взаємного працевлаштування, пенсійного забезпечення трудових мігрантів, їх соціальних гарантій тощо;

·        укласти двосторонні міжурядові угоди між Україною та країнами ЄС про взаємне визнання документів про середню освіту, дипломів, свідоцтв про навчання, вчених ступенів та звань;

2) здійснити необхідні адміністративно-інституційні заходи, зокрема:

·        розглянути можливість виведення Державної міграційної служби з-під підпорядкування МВС і ввести безпосередньо під підпорядкування КМУ, передачі їй повноважень у сфері регулювання трудової міграції громадян;

·        активізувати двосторонню співпрацю у сфері розробки та реалізації двосторонніх регіональних програм підтримки членів родин транснаціональних сімей місцевими органами державної виконавчої влади України та місцевими органами державної влади основних країн-реципієнтів українських трудових мігрантів;

·        розширити мережу консульських установ України в Італії, Іспанії, Португалії та Греції в місцях компактного проживання українців у цих країнах, а також збільшити кількість квот у всіх українських представництвах за кордоном;

·        сприяти створенню в Західному регіоні (зокрема у Львові) мережі консульських представництв таких країн, як Італія, Греція, Португалія та Іспанія;

·        мінімізувати бюрократичні процедури для оформлення візи з метою відвідин родичів для членів родин трудових мігрантів, а також відмінити (або зробити безоплатною) необхідність попередньої легалізації документів у консульських установах за кордоном для дітей трудових мігрантів;

·        здійснювати належне фінансове забезпечення роботи Центрів української культури, зокрема в Римі, а також сприяти відкриттю таких центрів у інших країнах проживання українських трудових мігрантів;

·        створити необхідні умови для того, щоб мігранти стали протагоністами власних прав та свобод в уряді та парламенті;

3) забезпечити надання вчасної психологічної допомоги дітям та членам родин трудових мігрантів, запобігти усім негативним проявам девіантної поведінки, зокрема шляхом:

·           затвердження та реалізації програми психоемоційної адаптації для дітей трудових мігрантів;

·           налагодження тісної співпраці шкіл, психоневрологічних лікарень, громадських організацій та соціальних служб;

·           збільшення кількості центрів консультування та надання психологічної допомоги членам родин трудових мігрантів;

·           започаткування проведення систематичних тренінгів чи консультацій з опікунами дітей, батьки яких перебувають за кордоном;

·           створення робочих груп для дослідження проблем дітей трудових мігрантів, зокрема у сільських районах;

·           збільшення квоти соціальних педагогів та психологів у середніх освітніх закладах України;

·           організації та проведення літніх сімейних таборів для батьків та дітей;

·           проведення безоплатних курсів інформатики для трудових мігрантів з метою ознайомлення з можливостями спілкування на дистанції;

4) забезпечити належний інформаційний супровід українських трудових емігрантів:

·        надавати трудовим мігрантам через дипломатичні представництва за кордоном надійну інформацію про законодавство країн перебування, їхні права та обов’язки, налагодження системи правової та соціальної допомоги за кордоном та іншої необхідної інформації;

·        сприяти створенню при консульських установах відповідних кол-центрів для своєчасного забезпечення необхідною інформацією трудових мігрантів;

5) забезпечити проведення регулярної науково-дослідної експертизи міграційних процесів, зокрема стану сімей, пов’язаних з трудовою міграцією, для чого необхідно насамперед:

·        забезпечити облік сімей (дітей, людей похилого віку, залишених без піклування внаслідок виїзду членів сім’ї за кордон) силами соціальних служб, освітніх закладів, органів місцевого самоврядування;

·        продовжувати та поглиблювати міждисциплінарні дослідження транснаціональних родин, посилити координацію та обмін інформацією між дослідниками;

·        проводити конференції, круглі столи, семінари на тему трудової міграції;

6) налагодити тісну співпрацю з громадськими організаціями, діяльність яких дотична до проблем трудової міграції, зокрема доцільним є:

·        забезпечення дієвості існуючих та розробка нових державних бюджетних програм, націлених на підтримку закордонних громадських організацій, членами яких є українські трудові мігранти;

·        надання регулярної фінансової підтримки цим організаціям;

·        усунення бюрократичних процедур для громадських фондів та організацій, що перешкоджають їх ефективній діяльності;

·        використання досвіду ГО та розробка спільних кроків у сфері програм реінтеграції та добровільного повернення українських трудових мігрантів, забезпечення щорічного бюджетного фінансування для цього, зокрема у сфері пільгового працевлаштування та кредитування, а також проведення безкоштовних курсів для вивчення підприємницької справи.

2. Доручити МІОК розповсюдити ухвалу серед учасників конференції та надіслати до відповідних органів законодавчої і виконавчої влади України.

                                           Учасники конференції про транснаціональні сім’ї звернулись до ВРУ та КМУ 

                                                ухвалити звернення щодо правового статусу трудових мігрантів 

 Нещодавно, у Львові відбулася Міжнародна науково-практична конференція «Транснаціональні сім’ї як наслідок української трудової еміграції: проблеми та шляхи їх розв’язання». Основною метою конференції було об’єднання зусиль органів державної влади та місцевого самоврядування, громадських організацій, представників Церкви, членів родин трудових мігрантів та науковців для пошуку способів вирішення проблем, пов’язаних з формуванням новітнього феномену – транснаціональних сімей, які виникли внаслідок зовнішньої трудової міграції з України. 

Внаслідок обговорення, учасники конференції ухвалили рішення звернутися до Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України із рядом прохань: забезпечити належне нормативно-правове підґрунтя для регулювання питань, пов’язаних із трудовою міграцією в Україні; здійснити необхідні адміністративно-інституційні заходи; забезпечити надання вчасної психологічної допомоги дітям та членам родин трудових мігрантів; запобігти усім негативним проявам девіантної поведінки; забезпечити належний інформаційний супровід українських трудових емігрантів; проводити регулярну науково-дослідну експертизу міграційних процесів, зокрема стану сімей, пов’язаних з трудовою міграцією; налагодити тісну співпрацю з громадськими організаціями, діяльність яких дотична до проблем трудової міграції.

Повідомили у прес-службі ПМВ.