Віра ТРУНОВА, м. Стрий
 Проща Самбір-Зарваниця - це не разова акція в рік для її паломників, а скоріше всього - це ціль життя. Ви можете поїхати на будь-які прощі чи нічні чування, котрі відбуваються на Західній Україні і обов'язково зустрінете паломників, які зріднилися на цих прощах. Хочу розповісти вам про подібну зустріч на Ясній Горі.Кожний місяць у святих місцях та монастирях з 12
на 13 число місяця відбуваються нічні чування. В листопаді я була на Ясній Горі
в Гошеві Івано-Франківської області. Там я зустріла Ірину і Анну зі Львова,
Зоряну і паню Юстину з Дрогобича. Важко описати словами нашу зустріч. Це була
зустріч близьких і рідних людей – з обіймами, поцілунками, зі сльозами на очах. Нічні чування розпочалися Хресною Дорогою. Тема
розважання «любов до ближнього», яку провадив отець Василь Мєндрунь з Крехова.
Паломники з запаленими свічками під зоряним небом плавно переходили від стації
до стації, сповиваючи ходу молитвами і піснями до Матері Божої і Ісуса Христа.
На 12 стації, де Ісус помирає, я підійшла до Хреста, обняла його і притиснулася
до Нього щокою. Який Він великий. Я дивилася знизу вгору на висячого Ісуса, на
тихе зоряне небо і думала – таємниця Святого Хреста – це таємниця любові Бога
до людей. Цю любов не можна зрозуміти з відривом від Хреста. Не можна також
зрозуміти хреста, поки не візьмеш його на свої плечі. Від хреста не можна
відмовитися, бо рано чи пізно хрест все одно знайде тебе. Після Хресної Дороги я вкотре зробила висновок, що
любов до ближнього – це найкращий шлях аби безпомилково йти до Бога. Щоб
задовільнити Божественну справедливість потрібні досконалі жертви. І любов
вибрала мене за жертву. Ми слабкі недосконалі сотворіння. Для того, щоб любов
була цілком задоволена, вона повинна опуститися до нікчемності і перетворити цю
нікчемніть у полум’я любові. У мене не має іншого способу довести Господу свою
любов окрім того, щоб не пропускати жодної маленької жертви. На останній стації біля Гробу Господнього я також
зрозуміла, що Пресвята Трійця – це вічний вогонь любові. Любов Ісуса межує з
безумством. Святі також втрачали розум ради Ісуса. Вони робили великі справи.
Моє безумство надто мале. Надіюсь, що Ісус прийме мене як жертву. Моє безумство
в тому, що я уповаю на ангелів пресвятих, щоб долетіти до Господа на Ісусових
же власних крилах. Уповаючи на Ісусове безмежне милосердя, я маю на увазі те,
що Ісус дає мені конкретно завдання для духовного росту моєї душі, знаючи, що без
Його конкретної допомоги, я це завдання не виконаю… Після Хресної Дороги на Гошівській горі лунали молитви
на вервиці до Матінки Божої. Біля храму священики сповідали. Ми помітили отця Дом’яна
– настоятеля монастиря, котрий уділяв своє благословення прочанам. Черга до
нього зростала. Ми також стояли в черзі за благословенням. Я спостерігала за
отцем Дом’яном з якою любов’ю і терпінням він клав свої руки на голови людей,
молився над ними і благословляв. Я була заворожена його неторопливими рухами і
мені здавалось, що з благословенням з нього йде духовна сила. Почали молебень
до Матері Божої, після були молитви на оздоровлення, тайна Єлеопомазання. Врешті
найвище духовне дійство – свята Літургія. Довершили духовну ніч водосвяття і
посвята церковних речей. Так непомітно прийшов ранок. Пора їхати додому. Ми
прощалися, щоб знову зустрітися на Божій дорозі. Ми чекаємо цих зустрічей.
| 
