Відбулася IХ Міжнародна десятиденна піша проща родин мігрантів із Самбора до Зарваниці протяжністю 250 км, яка тривала з 1 по 10 серпня теренами Львівської, Івано-Франківської і Тернопільської областей під гаслом «Боже, нам єдність подай». Організатори паломництва — Пасторально-міграційний відділ УГКЦ у співпраці з БФ «Карітас» Самбірсько-Дрогобицької єпархії УГКЦ, паломницькими спільнотами міст Дрогобича, Самбора, Львова, спільнотою колишніх заробітчан італії «Пієта» з міста Івано-Франківська, українськими заробітчанськими громадами близького і далекого закордоння. Цього року паломницьку спільноту «Самбір—Зарваниця», яка нараховувала 423 прочанина, представляли вихідці із Львівської, Івано-Франківської, Тернопільської, Вінницької, Чернігівської, Кіровоградської, Київської областей і міста Києва та українські трудові мігранти з Італії, Іспанії, Португалії, Чехії, Польщі, Греції, Бельгії, Швеції, Норвегії, Монголії, Англії, США та Канади. Свого часу перебіг прощі із Самбора до Марійського духовного центру «Зарваниця» у своїй публікації ми назвали «десятьма днями щастя», а тепер можемо без перебільшення означити, що піший духовний похід є «окрайчиком неба на землі».

Від Великої Тур’ї — до Світанка

З десяти днів пішої прощі із Самбора до Зарваниці майже половину часу паломники мандрували дорогами Прикарпаття і своїми молитвами оповили населені пункти: Велику Тур’ю  Долинського району, Кадобну, Кропивник, Мостище, Копанки, Довпотів, Войнилів, Сівку Войнилівську — Калуського, Дем’янів, Бурштин, Насташине, Конюшки — Галицького, Бабухів, Лучинці, Сарники, Світанок — Рогатинського району і т. д. Багаторічним духовним опікуном прощі є виконавчий директор Пасторально-міграційного відділу УГКЦ о. Василь Поточняк, а  прочанський провід у часі цьогорічного перебігу паломництва очолював священик Київської архієпархії УГКЦ о. Антон Борис у співпраці з душпастирями  о. Мирославом Пронюком — з Івано-Франківської архієпархії, о. Олегом Чупою, о. Богданом Леховичем, о. Ігорем Шведом — із Самбірсько-Дрогобицької єпархії УГКЦ та о. Михайлом Гнідцем — із Львівської архієпархії УГКЦ. Традиційно маршрут прощі щороку визначається таким чином, щоб паломницька спільнота могла завітати до якомога більшої кількості тих сіл чи міст, де ще не була у своїх молитвах. Тож вищеозначені прикарпатські парохії головно і були тією першиною, з якою паломницька спільнота «Самбір—Зарваниця» зустрічалася вперше. Передусім я б назвав віддалені села Велику Тур’ю на Долинщині та Кадобну на Калущині. Прочани прагнули принести до них радість спільної молитви, а у віддяку одержали щире свято зустрічі. Наприклад, парохіяни храму Святої Покрови на чолі з о. Миколою Фреїшиним не лише встелили квітами всю сільську дорогу до церкви, а й чисельно та активно долучилися до нічних чувань. А група чоловіків — Михайло Скаб’як, Володимир Горін та іван Свистун під керівництвом місцевого лісничого Михайла Гринчишина зробили своєю працею прочанську неходжену і майже 20-кілометрову лісову дорогу до Кадобни зручною й облаштованою. і скошені трави, і місточки через потоки — все свідчило про їхнє щире служіння прочанам. і після нелегкого тривалого лісового переходу та несподівана і щира зустріч, яку влаштували на початку села парохіяни кадобнянського храму Святого Василія Великого разом з о. Володимиром Олійником, стала для прочан незабутньою. Як і, до речі, старання сільського голови Василя Пастуха, секретаря сільради і церковної активістки Катерини Романів, дирекції місцевої школи та всіх жителів села, які своєю працею долучилися до творення сільського свята зустрічі зі спільнотою «Самбір—Зарваниця» на теренах Кадобни. А далі — аж до села Копанок, де паломники завдяки старанням пароха храму Святої Трійці о. Василя Телічака і сільського голови Василя Романовича мали нічліг. За давньою дідівською традицією парохіяни з хрестом і хоругвами, у спільних молитвах і піснеспівах поперемінно проводжали прочан від села до села. У Сівці Войнилівській весь тягар обов’язків в організації зустрічі прощі у часі обіду ліг на сільського голову Оксану Галку. Але, каже чільник села, без допомоги громади таке служіння прочанам було б важкою ношею, й означає тих, хто своєю підтримкою чи працею щонайперше долучився до святкового дійства зустрічі прощі у Сівці Войнилівській: голова Калуської РДА Микола Жовнір, керівництво ТОВ «Даноша», селищний голова Войнилова Володимир Рудий, депутат Калуської райради іван Кавчак, директор школи Анатолій Мірошник, головні кухарі Ольга Лаврів та Галина Юрків, шкільні завгосп Галина Вебер і  кухарі, хор працівників школи та ін. Такою ж гостинністю і теплом зустріли прочан у селі Дем’янові, де парохом столітнього храму Святого мученика Пантелеймона є отець-митрат Михайло Рошко. А у селі Бабухові Рогатинського району прочанам служили передусім церковна громада на чолі з о. Василем Соболем та сільський голова Любомир Дзера. Саме в цьому селі перед прочанами і селянами виступила зі своїми вокальними творами незряча співачка й учасниця прощ від Самбора до Зарваниці Оксана Винницька з села Нагуєвичів на Львівщині. Окремо відзначу подвижництво сільського голови села Лучинців івана Гунчака, який під час рясної зливи провадив прочан через ліси й поля аж до сусідніх Сарників. Громада села Сарників під орудою сільського голови Івана Туза зробила все можливе і, здавалось би, навіть неможливе, щоб у місцевому храмі відбулися спільний екуменічний молебень і свята Літургія з участю священиків УАПЦ та УГКЦ. А село Світанок, де сільським головою Михайло Кулеша, радісно проводжало прочан уже до Шумлян — на Тернопілля.

Бог служить людині через Людину

Проща «Самбір—Зарваниця» — добра школа служіння. І цього року з-поміж представників Івано-Франківщини, які у прощі кількісно поступалися лише прочанам із Львівщини, до паломницького служіння були залучені Оксана Пронюк з Івано-Франківська — координатор культурно-інформаційної роботи у часі духовного походу та відповідальна за проведення фестивалю паломницької творчості «В єдності сила народу», Надія Кудибін із селища Брошнева-Осади на Рожнятівщині — ведуча прощі, Богдан Палагіцький із села Клубівців на Тисмениччині — відповідальний за безпеку в дорозі, Ольга Шкляр з Івано-Франківська — відповідальна за організацію дійства ділення хліба і риби та ін. А ще чимало прикарпатців своєю благодійністю і небайдужістю послужили прочанській спільноті — як у часі підготовки прощі, так і під час її перебігу. Серед таких — депутат Івано-Франківської облради Тарас Парфан та його помічник Василь Римарук, міський голова Болехова Зенон Макота, депутат Рожнятівської райради ігор Дирів, редакція газети «Галичина», керівництво Брошнівської філії ТОВ «Кроно-Україна», власники і працівники ПП «Брошнівська хлібопекарня», голова правління Марія Криницька і працівники ТзОВ «Прикарпатхлібсервіс» та мережа магазинів «Хатинка» в обласному центрі, приватний підприємець Ігор Василів.

...І якщо говорити про прощу із міста Самбора на Львівщині до Марійського духовного центру «Зарваниця» на Тернопіллі як окрайчик неба на землі, то саме завдяки кожному з учасників паломництва той вияв Божої благодаті впродовж десяти днів супроводжував духовний похід і був його покровом.

Ігор ЛАЗОРИШИН

http://www.galychyna.if.ua/publication/human/okraichik-neba-na-zemli/