Покликання мирянина

Передріздво для християнина – час приготування, і у ці дні Церква заохочує мирян передусім до обнови духовної. Що таке покликання мирянина, чому дорога до святості несумісна з бездільністю та чи постукає Господь у занедбану душу? Ці та інші духовні науки у часі триденних передріздвяних реколекцій осягали у місті Дорогобичі на Львівщині представники Міжнародної спільноти родин мігрантів – координатори і учасники десятиденної пішої прощі «Самбір-Зарваниця» із Львівської та Івано-Франківської областей. Слова Святого Письма і пастирські акценти глави УГКЦ Святослава Шевчука «Закликаю вас усіх: відчиніть двері своїх душ і домівок Христові, дозвольте Його Святому Духові вас перемінити, очистити і скріпити Божою любов’ю!»  стали своєрідним стрижнем духовних наук отця-реколектанта Антона Бориса, священика Київської архієпархії УГКЦ і духовного провідника прощі «Самбір-Зарваниця, про покликання мирянина.

Три дні щастя

Перебіг трьох днів передріздвяної духовної обнови – їх змістову насиченість і реколекційний формат, я б для себе означив «трьома днями щастя». І не лише фаховість священика-реколектанта у служінні учасникам реколекцій тим даром, який йому дав Господь, передусім важливі для сприйняття духовних наук, але й місце і обстановка, де відбуваються такі практики. Тож сучасний і комфортний реколекційний центр у намоленому місці колишнього монастиря капуцинів, і церква Св.мцц. Віри, Надії, Любові і Софії УГКЦ, і організаційні старання лідерів дрогобицької паломницької спільноти Галини Заячкевич, Людмили Пушкар, Андрія Боднара та ін., а водночас і адміністратора центру отця-диякона Олега Турківа – все сприяло миру у серці і душевному благоволінню. Вранішні і вечірні молитви, Свята Літургія ( а у неділю – Архієрейська служба Божа у кафедральному соборі Святої Трійці УГКЦ), години реколекційної науки, праця і розважання у групах, сповіді, осібні спілкування з духівником, приватні молитви, години тиші і роздумовувань, духовні читання – лише неповний перелік щоденних духовних вправ у часі днів передріздвяної обнови. Реколекції ще можна назвати переглядом душі чи навіть збиранням докупи тих духовних зерен, які у плині часу поглинає мирська і спокуслива суєта. Нам – мирянам, отець-реколектант Антон Борис, образно кажучи, своїми науками через Святе Письмо ніби протер очі на багато простих і водночас не сподіваних Божих істин. Ні, не буде помилки, якщо християнин, образно кажучи, усвідомить себе священиком у миру і проповідником Святого Письма. «Ідіть і ви у мій виноградник, не стійте бездільно», - кличе Господь своїх земних дітей. А велику вагомість мирянина о.Антон Борис проілюстрував просто, наголосивши на  відповідальності кожного за його покликання. Для мене ці слова були неочікувані: «Якщо б не миряни, то Церква ніколи не була б там, де  сьогодні вона присутня…Господь посилає кожного у ті місця, куди сам має прийти, щоб ми готували той Господній прихід».

Хто є моїм ближнім? Як послужити ближньому своїм даром від Бога? У чому єдність людей? Над цими та іншими питаннями кожен мав змогу порозважати і публічно у часі праці в групах, і осібно – наодинці з Богом.

Віра – у слуханні

А у часі Перед різдва і духовного приготування важливо було почути відповіді і на такі питання: Чому слухання Святого Письма не можна назвати бездільністю? Невже Господь не постукає та не загляне  у занедбану і духовно не приготовлену душу мирянина?

Антон БОРИС, ієрей Київської архиєпархії УГКЦ:

-  Самі по собі реколекції є для того, щоб людина зупинилася і призадумалася над тим, що відбувалося чи відбувається у її духовному житті. Гріх роздрібнює людину як цілісність: дух і душа стають за тілом, порушує природній стан людини – дух, душа і тіло. Тож духовну обнову можна провадити дудь-коли, але осорбливо важливо – перед великими святами. Для мирянину у такому часі хочеться приготуватися. Логічно виникає запитання: у своєму домі я поприбирав, зробив закупи і приготування до різдвяного столу- то чому і душу на обновити? Адже на Різдво і великдень людина збирає дуже багато благодаті, то добре, щоб вона прийшла у чисту, «виметену» душу. Добрим поясненням символічної специфіки власне передріздвяних реколекцій може стати природній цикл. Адже символічний задум свята Різдва наступний: день постійно меншає, а ніч щораз збільшується – Христос як світло приходить у грішний світ і перемагає темряву гріхів. І вже після 25 грудня день починає ставати більшим. Тож і завдання таких передріздвяних реколекцій – пригадати людині, що і ній є багато недоброго, але ще більше – кращого. У серці людини, якщо вона бажатиме, Світла Христового кожну мить буде збільшуватися.

- Чи можлива духовна обнова від слухання? Адже воно, на перший погляд, виглядає бездільним?

– Так, почути – це одне, а зробити – інше. Але Святе письмо вчить: віра – від слухання. Тож якщо людина почує голос, то зможе відповісти - почати діяти, робити вчинки для своєї духовної обнови. Пригадуєте, як один розбійник осуджує розіп’ятого Христа, а інший від серця просить: «Пом’яни мене, Господи, коли прийдеш у царстві своєму…»? Хтозна, чи була душа того розбійника «виметена» і незанедбана, але Ісус не нарікає, не осуджує і навіть не задумується довго, а каже просто: «Ще сьогодні будеш у раю…» Господь постукає і загляне у часі Різдва у кожну душу і зворушить її. А вже від людини залежить, чи вона візьметься за простягнуту руку Господню.

«Для мене всі однакові…»

   Навіть у часі тих трьох днів реколекцій, яких я для себе назвав «трьома днями щастя», знак Господній торкнувся моєї душі. Сталося так, що неочікувано, без попередження і дотримання формальних деталей для перебування на реколекціях до нашої спільноти прибився один з паломників – зовні занедбаний чоловік. І я зніяковів, вдав, що доля його перебування з нами чи не перебування залежить не від мене, а від когось - не відчув до нього як до ближнього тієї любові, на якій тримаються всі заповіді Божі і про яку чув тисячі разів, більше того – навіть інших спонукав. Враз до чоловіка підійшов на той час ще брат Олег Турків – адміністратор реколекційного центру і дав голодному попоїсти і дах над головою: «Для мене ви всі однакові…» Мені ж стало встидно і гірко. Цей Божий знак сказав мені: сину мій, тобі невідкладно потрібна духовна обнова і ретельне «прибирання» у душі.

   …А через день ми вже були співучасниками Архієрейської Літургії у Дрогобицькому кафедральному соборі Святої Трійці, яку відслужив Єпарх Самбірсько-Дрогобицький УГКЦ владика Ярослав Приріз. Брат Олег Турків у білому одязі і з вишиваним рушником покори на голові стояв у часі Літургії перед іконою Ісуса Христа і вдивлявся у його погляд – владика Ярослав уділив братові Олегові і представнику нашої паломницької спільноти дияконські свячення. Я ж відчув серцем, що народжуватися у Бозі можна щомиті, головно треба душу свою «вишребсти» від непотрібу грішків і грішочків.

Ігор ЛАЗОРИШИН.