З архіву пам’яті

Десятиденна піша проща українських родин, що працюють в Італії, 1-10 серпня 2008 р.Б.   

   З 1 по 10 серпня 2008 року з нагоди Року християнського покликання відбулася піша проща від Самбора до Зарваниці, зорганізована Українською церковною спільнотою італійського міста Болоньї, де духовним опікуном о. Василь Поточняк, та «Карітасом» Самбірсько-Дрогобицької Єпархії УГКЦ на чолі з о. Ігорем Козанкевичем. Такий духовний похід від чудотворної ікони Божої Матері Самбірської до чудотворної ікони Зарваницької Богородиці вже відбувся втретє. У 2006-му – у Рік захисту духовного світу дитини і в рамках Всеукраїнської прощі родин – така традиція була започаткована вперше під гаслом «Господи, рятуй українську родину!». Відтак – у 2007 році – відбувся духовний похід, присвячений проблемі узалежнення від наркотиків та алкоголю.

Архів світлин. Дивіться тут...

Зміст і мета пішої проші 2008 року, яку 1 серпня у храмі Різдва Пресвятої Богородиці УГКЦ м. Самбора під час Архієрейської Літургії благословив Єпарх Самбірсько-Дрогобицький Владика Юліан Вороновський, вичерпно окреслені в одній з перших проповідей о. Василя Поточняка – у церкві Усікновення глави Івана Хрестителя села Корналовичі на Самбірщині.

– Наша проща може видатися трохи дивною, – зазначив о. Василь, – бо організована, окрім «Карітасу» Самбірсько-Дрогобицької Єпархії УГКЦ, і українцями Італії. Серед нас є значна частина українців, які два, п’ять чи десять років тому виїхали на заробітки. Виїжджали на рік-два, але й досі ще не повернулися. Є люди, що працюють в інших країнах Європи, їхні родини. А також українці, що йдуть у молитві від Самбірської чудотворної ікони до Зарваницької. Чому ми вирішили йти пішки – це ж 235 кілометрів? Бо ми в Італії надто вже звикли там бути. Хоч виїжджали на трохи. І дивна ситуація: хочемо додому, а домашні кажуть, мовляв, ще трохи там побудьте – в Україні нема чого робити, зарплата мізерна, ціни високі… І це «трохи» вимірюється роками. Тож ми, зокрема українська громада Болоньї, відчули, що маємо йти з міста до міста, від села до села, з церкви до церкви, від влади до влади – розповідати, що залишили свою Батьківщину, сім’ї, родини не з добра. Тимчасово. Але про нас ніби й забули. В Італії нараховується десь півмільйона українців, а загалом по світах – понад п’ять мільйонів у віці 20-55 років. Ідемо молити Бога, щоб заступився за нас, змінив мислення заробітчан, щоб ми тут, в Україні, сказали своїй владі: «Хіба це нормально, що стільки українців поза Україною, поза сім’ями і родинами?...»

            Друга ділянка духовного походу присвячена Року Християнського покликання, проголошеному нашою Церквою. І «Карітас» Самбірсько-Дрогобицької Єпархії УГКЦ, що є одним із організаторів прощі, вирішив, аби у наших з о. Ігорем катехизах під час прощі розважати над темою покликання. Так, ми всі покликані Богом, хоч поводимося, ніби самотворці. Бог дихнув – і з пороху стала людина. Бог нас покликав до Любові, бо Він сам Любов. Якщо людина не прагне до тієї Любові, Добра чи Правди, а займається крутійством, то згодом стане нещасливою. Бо виб’є підгрунтя з-під себе. Почнуться депресії, конфлікти, непорозуміння – всі стануть загрозою, а не друзями. На прощі ми роздумуємо про покликання, щоб кожен, хто з нами йде у духовному поході, задумався: «А до чого покликаний я? Як несу своє покликання – бути одруженим чи неодруженим, бути головою сільради, священиком, дяком чи вчителем, ковалем чи трактористом і т. д. Це все – покликання, і все треба робити чесно і сумлінно. Тоді настане гармонія на цій землі.

   Маршрут 2008 року проліг через такі міста  і села: Самбір – Калинів – Корналовичі – Гординя – Мала Білина – Велика Білина; Майничів – Волоща – Грушів – Літня – Ріпиці – Меденичі; Криниця – Рудники – Пісочне; Черниця – Києвець – Березина – Розділ – Новий Розділ – Березівці – Станківці – Піддністряни – Кам’яне; Ходорів – Вовчатичі – Княгиничі – Васючин – Воскресінці – Підмихайліці; Журів – Чернів – Букачівці – Тенетники – Мартинів – Старий Мартинів – Різдвяни – Німшин; Лемешківці – Більшівці – Кукільники – Яблунів – Гнильче; Завалів – Яблунівка – Гринів – Підгайці – Білокриниця; Михайлівка – Котузів – Вишнівчик – Зарваниця.

   Під час прощі 2008 року вперше запровадили таку організаційну новинку, як поділ всіх учасників по групах. Це дало одразу кілька переваг для такого чисельного духовного походу, особливо з урахуванням практики торішніх прощ. І під час власне пішого походу, і для організації перекусок та нічлігу, а також створення атмосфери активної катехитичної змагальності і знайомства. Були ведучі – Оксана Пронюк, Світлана Залуга та Богдана Огродник, а також керівники груп: Мирослава Лебідь – „Молодіжної”, Надія Пігур – „Дитячої”, Людмила Пушкар – „Співочої” і Михайло Вельгош – „До Світла”.

   Вже традиційно за кожну ланку пішої прощі відповідали визначені паломники – головно з тих, що вже неодноразово брали участь у духовних походах під пастирською опікою о. Василя чи о. Ігоря. Відповідальний за паломницький хрест – Олег Дуркалець; дяківська прислуга – Андрій Борсукевич, Сергій Журавчак та Павло Гачан; хоровий спів – Ольга Шкляр, Ганна Солук, Ольга Біла, Олег Любінецький та ін; організація харчування – Петро Воробець; звукоапаратура – Ярослав Карпінець та Роман Киницький; медична допомога – Олег Хеміч, Марія Крись та Марія Войтович; водій прочанського мікроавтобуса – Богдан Дудяк та інші. Дехто з прочан відповідав за проведення вранішніх, щоденних і вечірніх молитов – Ганна Геник, Леся Ревуцька, Таміла Павлик та ін., вервиці, збір пожертв – Віра Трунова та Ірина Германюк; за прочанську символіку - Павлик Таміла, упорядкування багажу, ведення прочанського літопису - Ігор Лазоришин.

Учасники прощі 2008 р.Б.

Отець Василь Поточняк, отець Ігор Козанкевич, Світлана Залуга, Петро Залуга, Марія Крись, Оксана Пронюк-Кузьма, Ольга Шкляр, Ігор Лазоришин, Уляна Кузьмич, Олена Федюк, Олександра Ревуцька, Наталія Сабат, Ганна Сеньків, Ярослав Карпінець, Віра Трунова, Дмитро Луговий, Таміла Павлик, Наталія Яворська, Михайло Яворський, Галина Куцик, Назар Васильків, Дзвенислава Огродник, Богдана Огродник, Роман Киницький, Петро Воробець, Оксана Гудзьо, Дарія Гудзьо, Любов Заячківська, Марія Бучин, Ольга Біла, Галина Гриньків, Галина Василиця, Василь Серенько, Марія Войтович, Юстина Курчик, Оксана Химич, Оксана Винницька, Нина Вінницька, Ірина Чапля, Степан Беньковський, Олександра Ковалик, Ганна Солук, Марія Нечай, Марія Максим, Марія Леньо, Мирослава Лебідь, Ганна Геник, Галина Миколенко, Надія Пігур, Любов Камінська, Сергій Журавчак, Олег Хемич, Олег Дуркалець, Богдан Дудяк, Галина Клапач, Галина Мельник, Ірина Чугай, Олена Бучко, Марія Веселовська, Галина Танчук, Тетяна Думанська, Степан Думанський, Руслана Чеснович, Михайло Богач, Тарас Богач, Ірина Германюк, Надія Кардаш, Андрій Борсукевич, Іван Бреник, Ольга Холод, Володимир Балишин, Віра Лебідь, Любов Лебідь, Ганна Куц, Галина Заячкевич, Надія Леськів, Світлана Заячківська, Ольга Куц, Назар Вельгош, Михайло Вельгош, Людмила Пушкар, Наталія Мацюрович, Ганна Зайченко, Роксолана Сенюта, Ольга Новосад, Андрій Кузан, Назар Семеник, Андрій Сов’як, Ганна Солук, Олег Любінецький, Олександра Ковалик, Олеся Вавричин, Григорій Вавричин, Степан Вавричин, Максим Гураль, Соломія Краївська, Віра Гураль, Олег Гук, Василина Краївська, Андрій Кухарський, Надія Савчин, Наталія Стручинська, Марія Носик, Валентина Дуневич, Богдан Шаламай, Микола Полівода, Ігор Коцюба, Світлана Михайлів, Ганна Казимірська, Любов Долинчук з онучкою Настею, Михайло Когут, Надія Волощук, Василь Костриба, Оксана Проданчук, Ганна Логуш, Надія Чорненька та ін.

З літопису прощі "Самбір-Зарваниця"

Підготувала спільнота "Пієта"

Літопис проші "Самбір-Зарваниця", 2006 р.Б...Читайте далі...

Літопис проші "Самбір-Зарваниця", 2007 р.Б...Читайте далі...