 Дуже радий, що можу бути тут з вами. Отець Василь Поточняк представив мене
як главу Церкви, як єпископа, але я маю право бути між вами ще під іншим
приводом. Ви є тими, хто повернувся з еміграції, з-поза меж України. Мені також
довелося бути емігрантом 46 років. Дякувати Богові зараз вже 17 років є в
Україні. Виїхав з дому, маючи 11. Це був
1944 рік. Перший раз, щоб відвідати Україну, повернувся у 1990 році. Кажу це,
щоб натякнути, що добре знаю: що це – бути емігрантом.Інколи люди думають, що там інше життя, а у нас – різні труднощі, клопоти,
нестачі, а ось тим, котрі поза домом, – краще. Життя емігранта, навіть якщо
воно й виглядає, а то й буває вигіднішим – є нелегким. Колись покаранням для
людей, котрі вчинили якийсь злочин, було їхнє виселення з рідної землі за
кордон. Треба пережити це емігрантство, щоби пам’ятати, що це нелегкий хліб. Мені дуже приємно вітати Вас на рідній землі, у нашому столичному городі
Києві. Самому також часто доводилося їздити, подорожувати. Якось, повертаючись
додому 16 годин з двома пересадками, маючи таку нелегку подорож, я, подаючи
свої документи на перевірку, зустрівся з рідкісним ставленням нашої служби
контролю: жінка, котра перевіряла мої документи, бачачи, що я багато і довго подорожував,
так тепло сказала: «Вітаємо вдома». Це трапилось лише один раз у моєму житті, бо,
зазвичай, служба контролю не дуже переймається людьми. А та жінка
по-материнськи так сказала: «Вітаємо вдома». Бути на рідній землі –це дуже гарно, може, інколи не так вигідно,
як за кордоном, є багато нагод для нарікання, інколи дуже виправданого, але,
все ж таки, треба бути на рідній землі, це щось дуже гарне, це Божий дар для нас. Покидали Україну з різних причин: людей насилу вивозили на Сибір, були такі,
як моя сім’я, котрих вивозили на Захід у час війни, були ті, котрі їхали, бо
чекали кращої можливості розв’язати щоденні потреби. Думаю, що для всіх нас
повернутись додому – це велике щастя. Тому дякуймо Богові, що ми могли
повернутись, що ми вдома, можемо стояти на рідній землі, говорити рідною мовою.
Подякуймо за те, що ми тут, помолімося за тих, котрі ще є поза домом з різних
причин в різних частинах світу, щоби у їхніх серцях ніколи не згасла любов до
рідного краю, щоби вони, якщо можуть, також повертались додому. Для цього ви
тут зійшлися: почали сьогодні цей день молитвою і завершіть цей день і рік
молитвою. Ми тут від нашої Церкви також робимо заходи, щоби оте емігрантське життя
поза межами України легше укладалось, щоб наші брати там мали ті права, які
належать людям, щоби та праця була відповідно оплаченою, забезпеченою.
Стараємось також щоби, повернувшись в Україну, ви та подібні до Вас знаходили
сприятливі обставини для життя і адаптації. Робимо заходи в тому напрямі.
Стараємось, щоб з боку державної влади було більше розуміння тих людей, котрі
виїхали з України. При Патріаршій курії УГКЦ створено Пасторально-місійний
відділ, метою якого є допомагати
мігрантам, де б вони в даний час не знаходились: тим, котрі повернулись, чи
тим, котрі ще є за кордоном, тим, котрі не планують повернутися. Саме отець
Василь є промотором таких зустрічей, тому дякуймо йому за це відповідальне
служіння. Згадаймо, подякуймо Богові за себе, за дари, які ми одержали, і молімося також
за других, котрі, може, ще більше, ніж ми, потребують помочі. За все дякуймо
Богові, поручаймо Йому наших братів і сестер. Бажаю вам всього найкращого.
Вітаю Вас удома!
Підготувала Іванна РИЖАН, кореспондент Sobor News
|
