| Христина ЗВЄРЄВА, м. Одеса
 - Які враження у Вас викликала зустріч Нового року?Цей Новий рік був для мене особливим. Зустрічала його
з людьми, у яких глибокий духовний світ. До цього часу мої зустрічі Нового року
виглядали приблизно так: це був похід з друзями на Новорічну Ялинку, дискотеки,
відвідування родичів. Усе проходило однаково. Тут я зустріла дуже багато нових
людей, а також побачилась із тими, з ким ішла на прощу. - Чи ця десятиденна піша проща із Самбора у Зарваницю мала якийсь вплив на Ваше життя? Проща на мене вплинула дуже позитивно. Я зустріла
людей, зокрема священиків, у яких глибокий духовний світ, я побачила цей світ.
Такі особи притягують, і їх є, на жаль, мало. Сам процес спілкування з людиною
приносить тобі задоволення, відкриває світ, дає тобі якусь силу, якесь спрямування
подивитись на світ іншими очима, очима не просто людськими, а духовними. До цього часу я ніколи в житті не спілкувалася зі
священиками. Дякуючи моїй мамі, пішла на
прощу, хоча не дуже хотіла, бо Захід був мені невідомим: інші люди, інша
ментальність, можна сказати, «справжні» українці. Коли я приїхала і
познайомилась із цими людьми – була вражена добротою, милосердям, гарним ставленням.
Відкрила для себе новий світ, світ інших людей. У цей світ хочеться завжди
повертатися. - Що саме Вам запам'яталося із нашої зустрічі тут, що вразило? Я дуже хотіла потрапити на Новий рік, але спочатку
були обставини, які перешкоджали цьому, проте на все воля Божа. Вірю, що
випадковостей не буває. Мені сподобалась єдність такої кількості людей, організація,
патріотичний дух України. Люди дружні, готові послужити один одному, зробити приємність.
Сподобалась також тема, яку обговорювали, – про мігрантів. У нашій групі були
діти заробітчан. Я вважала себе єдиною дитиною, мати якої таку кількість років
була за кордоном (11), але побачила, що таких як я немало. Виросла біля бабусі
та дідуся, без батька, але мені здається, що я загартувалась у цьому. Думаю, що
колись мені це в житті допоможе вийти з якоїсь складної ситуації, незважаючи ні
на що. - А чим Ви цікавитесь у житті, що хотіли б робити? Думаю, що Бог приготував для мене велике завдання.
Мрію в майбутньому бути президентом України, хочу її піднімати і об’єднувати. Цікавлюсь
і захоплююсь усім, люблю пізнавати світ. Хочу навчитися поєднувати політику із
духовністю. І хоч це важко, але хотіла б це робити. Це є метою мого життя –
об’єднувати людей і прагнути до кращого, до цілісної
України. - Коли Ви відчули у собі ці духовні пошуки? Живучи без батьків, була дуже замкнутою, ніколи з
ніким глибоко не розмовляла, але любила спілкувалась з Богом. Я з дитинства
Його відчувала, хоча мені про Бога ніхто не розповідав. Я знала, що Він завжди
поруч, і що Він єдиний, хто заповнює пустку мого серця та йде зі мною по житті.
Він мене піднімає, дає силу, віру в те, що не зрадить і буде зі мною завжди. Це
той скарб, який потрібно пронести із собою усе життя. Це найцінніше, найвище
для мене. - Чи були у Вашому житті приклади людей, котрі відкривали Вам цю віру? Ні, це просто чуття. Таких людей не було. Навіть не було тих, хто сказав би елементарне:
«Іди в церкву». Якщо у вас, на Заході, люди, проходячи повз храм, хрестяться, то
у нас це роблять одиниці і на них дивляться з підозрою. - Як Ви вважаєте, чи потрібними є зустрічі, які організовуються навколо теми емігранства? Думаю, необхідні. Працюючи у групі, усвідомила, що
я не одна і мені від цього стало легше. Звичайно, проблема, можливо, гірша, ніж
у всіх, але я ніколи не могла зрозуміти причину свого болю. Глибоко в собі я десь
усвідомлювала, але не до кінця розуміла. І коли ти у 18 років починаєш
виговорюватися, це боляче, звичайно, але говорити потрібно, щоби не було психосоматичних
хворіб, через ховання всього в собі. Своїй мамі, однак, я не змогла б тепер виговоритися,
немає вже того зв’язку. - Які моменти зустрічі Нового року Вас найбільше вразили? Найбільше вразив і приємно здивував о. Василь,
коли він, у холодну пору, на майдані, чекаючи відкриття метро, зумів
розвеселити нас елементарною грою. Це було для мене відкриттям. Дуже сподобався конкурс танців, конкурс
українських пісень (ті, що починаються на «ой»). Ніколи такого не чула і не
могла уявити, що люди так багато знають пісень. Також молитва тиші. Я в житті ще стільки не
молилась і не хрестилась. Сповідь. Уперше сповідалась у 18 років, навіть не
знала про те, що можна сповідатися. Особливо вразив виступ Блаженнішого. Було таке
відчуття, що говорить не людина, а говорить душа, а через неї Бог. Дуже
торкнулись серця ці слова: «Вітаю Вас на рідній землі». Якщо цими зустрічами
цікавляться такі люди, значить це не просто так, це дає якісь перспективи
майбутньому розвитку таких зустрічей, як ця. - Чи можна поєднати молитву, Літургію і зустріч Нового року? Хочу всім побажати відчути, що зустрічати Новий
рік з молитвою – це прекрасно, це просто чудово. Багато з моїх друзів взагалі не вірять в Бога. Ми
любимо часто про це говорити, сперечатись, доказувати свою думку. Для мене це
було незвично, але дуже сподобалось. Я хотіла б і наступний рік так зустріти. Можливо,
привезу ще й своїх друзів. Із прощі я приїхала з таким духовним піднесенням,
літала, мовби на крилах. Мої друзі запитували: «Що з тобою сталося, від чого ти
така щаслива, аж світишся, візьми і нас туди, де ти була».
Дякую за розмову! Розмовляла Іванна Рижан, кореспондент Sobor News
| 
