15 липня в
глибоко-духовній атмосфері каплиці Христа-Чоловіколюця,
що розміщується в Молодіжно-християнському
центрі св. Івана Боско по вул. Ленкавського 17-В м. Івано-Франківська відбулася презентація п’ятої книги Ігора
Лазоришина «Кроки до неба» із серії духовної публіцистики. Це дійство стало
своєрідною початковою свічечкою, котра духовно-яскраво спалахнула напередодні
VII Міжнародної прощі
мігрантів із Самбора до Зарваниці. Уже сама атмосфера презентації, добрі, щирі
слова виступаючих і просто присутніх свідчать про глибоку змістовність і
потребу такої літератури у наш нелегкий час.
Вже з перших
сторінок «Кроки до неба» дійсно… кличуть до неба. Кожне слово наповнене щирою
любов’ю, вірою справжнього християнина, яку автор так уміло і невимушено
доносить до читацького серця. Реколекційні тексти просто зворушують усю глибину
душі і раптом приходить думка: конче потрібні такі натхненні рядки нашій
молоді! Конче, якщо хочемо мати майбутнє у своїй країні…
Особливо
вражають вдало підібрані світлини, де прочани в жовто-блакитних шарфиках
постають одною великою родиною, що з Богом і Україною в серці ідуть на цю
десятиденну жертву. Але водночас, на протязі майже 50-ти сторінок не зустрінемо
ані одного наріку чи докору, а тільки щиру дяку, бажання бути потрібним комусь,
комусь допомогти, уклонитися щиро Господеві – власне, важкими і водночас легкими
кроками зійти до Неба справжнього Щастя. Коли ж відкриємо 31-шу сторіночку
прочитаємо надзвичайно просте істинне твердження: «… щастя без Бога не
збудуєш!»
Перегорнувши
останні сторінки книги п. Ігора усвідомлюєш, скільки добра, скільки тепла і
радості може принести глибинна віра, скільки теплих свідчень можуть зродити
щедрі прочанські дороги… І, що насправді ніякі лиха, болі чи та ж чужина не
здатні в людині викорінити справжнє добро, закладене туди Господом, як
першооснову життя кожного.
І на завершення:
стала свідком такої от собі ситуації…
На панахиді біля пам’ятника С.
Ленкавському в однієї жіночки із рук випала придбана трішки раніше книжечка
Ігора Лазоришина «Кроки до неба». Вона бережно підняла її і… поцілувала!
То чи це – не
найбільше свідчення значущості натхненного Божою Силою слова?!
Леся ГЕНИК, м. Івано-Франківськ Світлина з архіву прощ "Самбір-Зарваниця" за 2008 р.Б. "Дуби під дубом": зліва - п. Ігор, справа - бр. Олег.
|