Вже понад 20 років українська Італія — головно заробітчанська. Проте так звану «четверту хвилю» української трудової міграції, зокрема і в Італії, у форматі комплексних монографічних досліджень ще належно не висвітлено. А деякі наукові і науково-публіцистичні видання здебільшого присвячено аналізові окремих аспектів новітнього українського заробітчанства. Тож книжка «Українська трудова імміграція в Італії (1991—2011 рр.)» Петра Гаврилишина — кандидата історичних наук, провідного фахівця Центру дослідження Центрально-Східної Європи Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника, яка цього року побачила світ, — на часі. А спроба зробити комплексний аналіз життя українських трудових мігрантів в Італії у часовому відтинку двадцяти років — через висвітлення його політико-правової, соціально-економічної і громадсько-культурної площин — перша у дослідженні сучасного заробітчанства в Італії.

 Новітня українська трудова міграція в італії — ровесниця незалежності України, явище складне для аналізу і дуже чутливе для його однозначного тлумачення, а для суспільного сприйняття — і поготів. Адже «четверта хвиля» українського новітнього заробітчанства, по-перше, хоч і минула свій пік, але й досі ще не вщухла; а також, по-друге, надто полярні думки дослідників в означенні її суспільних «плюсів» і «мінусів» для України. Тож вибір теми й об’єкта наукового дослідження я б назвав свого роду подвижництвом молодого науковця Петра Гаврилишина, яке заслуговує поваги. А ще, як на мене, дослідник проявив себе не лише як науковець, а й як цікавий публіцист. Його книжка приваблює і глибиною наукового аналізу, і необтяжливістю текстового викладу. Таку мовно-стилістичну конструкцію в книжці «Українська трудова імміграція в італії (1991—2011 рр.)» автору, на мою думку, вдалося реалізувати головно завдяки використаній джерельній базі наукового дослідження. Вона поєднала не лише архівні  матеріали Галузевого державного архіву Міністерства закордонних справ України, Наукового етнографічного архіву інституту історії і політології Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника чи нормативно-правові акти італії, а й безпосереднє живе спілкування з українськими трудовими мігрантами через авторські польові дослідження їх становища в італії, соціальні опитування чи особисті архіви заробітчан різних років, мемуари та періодику досліджуваного періоду тощо. Якщо у розділі «італійське імміграційне законодавство 1990—2011 рр. та політико-правове становище українських трудових мігрантів» Петро Гаврилишин аналізує той контекст, у якому відбувалася адаптація стихійних потоків української трудової міграції, специфіку того чи іншого часового періоду «четвертої хвилі», то такі розділи як «Соціально-економічна адаптація» та «Громадсько-культурне життя» висвітлюють шляхи формування і становлення української заробітчанської спільноти в італії: особливості взаємодії з церковними інституціями, формування українських громадських організацій, заснування періодичних видань, життя і побут заробітчан тощо.

Показово, що наукове дослідження Петра Гаврилишина об’єктивно окреслює «ієрархію мотивів трудової міграції за кордон» у часі й динаміці. А першопричиною міграції з України — чинником, який збурив «четверту хвилю», автор монографії вважає «нестабільне економічне становище 90-х рр., яке унеможливило самореалізацію, матеріальне забезпечення сім’ї та її майбутнього» в Україні. Такі висновки науковця важливі й актуальні для розуміння передусім тих соціальних наслідків трудової міграції, які сьогодні переживає українське суспільство і намагається подолати.

Українське заробітчанство в Італії — одне з найбільш гірких у  потоці «четвертої хвилі» трудової міграції, тому що має жіноче «обличчя». Тож автор присвятив книжку своїй матері і всім українським матерям. Але  читати її щонайперше я б порадив чоловікам і дітям із заробітчанських родин — там можна знайти чимало відповідей на непрості родинні питання. А тим, хто працює з соціальними наслідками трудової міграції в Італії, було б доречно книжку Петра Гаврилишина «Українська трудова імміграція в італії (1991—2011рр.)» зробити для себе настільним посібником.

Ігор ЛАЗОРИШИН.

http://www.galychyna.if.ua/publication/society/ukrajinska-italija/

P.S.

Гаврилиш Петро - кандидат історичних наук, провідний фахівець Центру дослідження Центрально-Східної Європи Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника 9м. Івано-Франківськ). Народився 1987 р. у сит. Коропець Монастириського району Тернопільської області. У 2004-2009 роках навчався в інституті істрії та політології цього є вузу. у 2008 році здобув ІІ місце на Всеукраїнській студентській олімпіаді з історії в Харкові. У 2009 році зайняв І місце на Всеукраїнському конкурсі студентських наукових робіт у Херсоні. 2013-2014 роки - стипендіат Програми Уряду Польщі для молодих науковців, стажувався у Варшавському університеті. Сфера наукових зацікавлень - діаспора та сучасна українська імміграція в країнах ЄС та Америки, міжнародні відносини України після 1991 року, українські землі в складі Австро-Угорської імперії та ІІ Речі Посполитої.

Презентація книги 9 вересня...Читайте далі...