| Оксана ПРОНЮК
 Паломницьку бібліотеку поповнила ще одна книга талановитого івано-франківського журналіста, паломницького літописця Ігоря Лазоришина "Проща до Бога. Дорога християнського покликання із Самбора до Зарваниці 7-16 серпня 2009 р.Б.".Це четвертий
духовно-публіцистичний твір автора, в якому він документує події під час
паломництва родин мігрантів із Самбора до Зарваниці. Авторське слово, вимолене
на 245 кілометровій дорозі десятиденного походу, духовно зріле – у нім одкровення
як паломника так і журналіста. Воно свідчить і провокує роздуми. Вступне слово до книги
написав отець Василь Поточняк, виконавчий секретар Пасторально-місійного
відділу УГКЦ. Книга вміщує три розділи. Перший – «Принось Богові в жертву
подяку…» – подає кроки творення паломницької родини, другий – «Я – Дорога, і
Правда, і Життя…» – хроніку подій десятиденного духовного походу. В розділі «Це
вже історія» автор зібрав коротку інформацію (дату, маршрут, чисельність прочан
та загальну світлину) попередніх прощ. Гарним доповнення до книги є фотолітопис
прощі на 16 сторінках, який містить добірки світлин: «Хто ми і куди йдемо?»,
«Духовні провідники», «Вірую!», «Зустріч паломників», «Паломницьке служіння»,
«Благословенна дорога – під опікою Божої Матері», «Це вже історія» та «Робота
Пасторально-місійного відділу». Духовний погляд богословського
редактора, духовного провідника спільноти «Пієта» отця Ігоря Пелехатого
«Свідчити Христа – це наслідувати Божу Любов» довершує творчу працю Ігоря
Лазоришина. Характерною особливістю
четвертої пішої прощі родин мігрантів є те, що вона відбулася під патронатом
новоствореного Пасторально-місійного відділу УГКЦ. Автор відслідковує
першокроки ПМВ в Україні: щомісячні зустрічі мігрантів та їх родин, підготовку
до п’ятої ювілейної прощі мігрантів, спорудження пам’ятника
заробітчанам-українцям в Зарваниці. В духовному аспекті ця проща
вирізняється – практикою свідчити Господа. Таких свідоцтв, які лунали на цій
прощі, не чули і бувалі паломники. Біля цих воістину відважних християн, кожен
побачив свої немочі та маловірство. Та зрозумів – можна відбути десятки прощ і
пройти довгі сотні кілометрів так і не визріти до свідоцтва – не побачити
Господа в собі. А для цих людей проща відбулася у повноті своїй. Раджу прочитати цю книгу
кожному, звідси можна почерпнути досвід організації прощ, духовні науки чи
просто пройтися і помилуватися рідною землею до благодатної Зарваниці.
| 
