У перший день листопада вшановуємо 68-у річницю з дня смерті митрополита Андрея Шептицького. 44 роки Андрей Шептицький очолював УГКЦ, і саме тому його називають українським Мойсеєм. Як глава Церкви слуга Божий Андрей перейшов зі своїми вірними важкі часи Першої та Другої світових воєн, причому рятував усіх: українців, росіян, поляків, євреїв... А до митрополичого престолу, на зламі ХІХ і ХХ століть, очолював Станиславівську катедру, називав себе єпископом гуцулів і звертався до своєї гірської пастви на її рідному діалекті. Був справжнім апостолом Христової віри, людиною високої культури, щедрим меценатом і видатним адміністратором, завдяки якому Церква греко-католиків і сьогодні може успішно розвиватися. 

Довідка:

Митрополит Андрей Шептицький (1901-1944). Упрoдовж 44-років очолював УГКЦ й українське галицьке суспільство в період двох Світових воєн, пережив сім режимів: австрійський, російський, український, польський, радянський, нацистський і знову радянський.

Народився 22 липня 1865 року в селі Прилбичі на Львівщині. Походив зі стародавнього знатного українського роду, який у XIX столітті зазнав полонізації, члени родини стали римо-католиками. Незважаючи на сильну опозицію з боку батька, він вирішує повернутися до свого коріння і стати ченцем Василіянського чину, щоб служити "селянській", як її називали в той час, Греко-Католицькій Церкві.

У віці 36 років Андрей Шептицький, обдарований надзвичайними духовними харизмами, стає Главою Греко-Католицької Церкви. Він невтомно трудиться, щоб примирити різні етнічні групи, і залишає по собі багату спадщину творів на тему суспільних проблем і духовности. Розробляє нові методи служіння. Засновує чин Редемптористів українського обряду та монастирі Студійського Уставу в Україні та інші релігійні згромадження. Він стає фундатором лічниці, Національного музею, Богословської Академії, надає грошову допомогу різним релігійним, культурним та освітнім установам.

Митрополит Андрей був покровителем митців, студентів, в тому числі і багатьох православних християн, а також піонером в екуменізмі.

 Він опанував єврейську мову настільки добре, що міг спілкуватися з євреями. Під час його душпастирських візитів у міста єврейські громади зустрічали його з Торою. За роки нацистської окупації він переховував у своїх палатах сотні євреїв. У цей період митрополит пише пастирського листа "Не убий", який став сміливим протестом проти звірства нацистів.

Митрополит Андрей помер 1 листопада 1944 року. Похований у крипті собору святого Юра. Його похорон у зайнятому радянськими військами Львові перетворився на грандіозну маніфестацію.