Головна » 2011 » Листопад » 6 » ФЕСТИВАЛЬ ПАЛОМНИЦЬКОЇ ТВОРЧОСТІ "ДУХОВНА ВІДВАГА", ПРИСВЯЧЕНИЙ 200-РІЧЧЮ З ДНЯ НАРОДЖЕННЯ БУДИТЕЛЯ УКРАЇНИ ОТЦЯ МАРКІЯНА ШАШКЕВИЧА.
00:37
ФЕСТИВАЛЬ ПАЛОМНИЦЬКОЇ ТВОРЧОСТІ "ДУХОВНА ВІДВАГА", ПРИСВЯЧЕНИЙ 200-РІЧЧЮ З ДНЯ НАРОДЖЕННЯ БУДИТЕЛЯ УКРАЇНИ ОТЦЯ МАРКІЯНА ШАШКЕВИЧА.
Блаженіший Святослав Шевчук у посланні з нагоди двохсторіччя з дня народження будителя України отця Маркіяна Шашкевича звертається до кожного з нас:"В наш час, коли простежується велика прірва між народом та його правителями, коли так мало є людей, які справедливо дбають про майбутнє українців, Церква, дивлячись на постать цього свого славного сина, закликає священиків і всіх, хто не байдужий до долі власного народу, наслідувати ідеал, що його втілив отець Шашкевич, щиро любити свій народ, бути завжди близько до нього, ревною працею йому служити, відважно захищати його права і свободи, невтомно підносити його культуру і духовність, щоби цей народ міг сповнити своє покликання в історії та вповні розвинути свої, Богом дані, талани."
ФЕСТИВАЛЬ ПАЛОМНИЦЬКОЇ ТВОРЧОСТІ "ДУХОВНА ВІДВАГА",
ПРИСВЯЧЕНИЙ 200-РІЧЧЮ З ДНЯ НАРОДЖЕННЯ ОТЦЯ МАРКІЯНА ШАШКЕВИЧА
Дорогі паломники та гості нашого сайту, розпочинаємо фестиваль паломницької творчості "ДУХОВНА ВІДВАГА", присвячений 200-річчю з Дня народження отця Маркіяна Шашкевича. Запрошуємо вас прийняти активну участь у святкуванні Ювілейної дати велета українського духу. Учасником фестивалю може стати кожен із вас, хто любить і шанує духовно сильне українське слово.
Просимо надсилати свої власні поетичні чи прозові (невеличкого розміру) твори або твори ваших улюблених авторів на тему: духовна відвага, українських дух, рідна мова.
Звертаємося до керівників груп паломницької спільноти "Самбір-Зарваниця" представити свої групи.
Користувачів та гостей нашого сайту просимо підтримати наш почин своєю активністю. Приймаються по 2-3 твори від кожного учасника.
Твори долучати у коментарях або висилати твори на ел.поштуpalomnyk@i.ua(обов"язково вказати автора твору та по бажанню надати коротку інформацію про себе: хто, звідки чи яка група)
Господи, благослови наші старання.
ДОВІДКА Маркіян Семенович Шашкевич (6 листопада 1811 р., с. Підлисся – †7 червня 1843 р., с. Новосілки) – священик УГКЦ, один із перших священиків, який у той час проповідував українською мовою, письменник, поет – зачинатель нової української літератури в Галичині, культурно-громадський діяч, речник відродження західноукраїнських земель. Очолив «Руську трійцю», ініціатор видання альманаху «Русалка Дністровая» (1837 р.). Виступав за рівноправність української мови з польською. Вичерпніше читайте: http://www.poetryclub.com.ua/metrs.php?id=96&type=critiques або http://buskfamouse.io.ua/s80471
ВІТАЄМО УЧАСНИКІВ ФЕСТИВАЛЮ
ПАЛОМНИЦЬКОЇ ТВОРЧОСТІ "ДУХОВНА ВІДВАГА"
Дайте руки, юні други, Серце к серцю най припаде, Най щезають тяжкі туги, Ум, охота най засяде. Разом, разом, хто сил має, Гоніть з Русі мраки тьмаві, Зависть най нас не спиняє, Разом к світлу, други жваві! Маркіян Шашкевич, 1833
Образ Христа – Що є краще й миліше! Спокій очей І чоло ясне й чисте.
Образ Христа – Любов серці палає, Образ Христа – Мила думка витає.
Образ Христа – Відірватись не можу. Христе, мій Боже, Я пробачення прошу.
ПАМ’ЯТАЙМО
Пам’ятай завжди про маму й тата, Пам’ятай про те, де твоя рідна хата, Бо життя закрутить та й засміється, Лиш батьківське серце кров’ю обіллється. Пам’ятай, дитино, на горбі храм Божий, Ти за нього думай в радості й негоді, Бо немає більшого ніж Божа ласка, Яка вмить порятує на кручах хвилястих. Пам’ятаймо, люди добрі, що ми діти Божі, А то значить, що у гніві нам жити не гоже, Робім добро, несім радість – нехай світ сміється, Нехай всім нам любов Божа в серці розіллється.
+5
16Андрій Зінченко, м. Вінниця(14.11.2011 19:42)
[Матеріалу]
Будеш, Україно, жити!
Якщо в душі живе Шевченко, І є на тілі совісті ще свита, Якщо дитиноньку голубить ненька – Будеш, Україно, жити!
Якщо тече Дніпро у Чорне море І справедливість квітне білим цвітом, Якщо стоять іще Карпатські гори – Будеш, Україно, жити!
Якщо дитина цінить неньку рідну, Земля дарує золотеє жито, Якщо молитва починає ранок, Будеш, Україно, жити!
Велич малих – у єднанні
Велич малих – у єднанні, І золотом скріплений час. Настало новітнє світання! І сила –у тисячах нас.
Світлом іскриться дорога, Ми впевнено нею йдемо, Просімо удачі у Бога, Щоб зняти недолі клеймо.
Знедолених більше не буде! Творцями постанемо ми – З молитвою, з вірою в серці – Святої відваги сини.
Я граю роль, я начебто актриса Розведених доріг безжалісний мотив Я творю долю непомітно, стиха І я живу, як вітер колись жив
І я твій день сьогодні проживаю Твою мету осягну як пролог І я доп'ю останню чашку чаю, А кава буде - осінній монолог
І я одна казатиму: "Спинися!" Ти не побачиш доторку очей І відчай стріне вічна тиша І я буду, неначе Прометей
Твій день сьогодні доживаю І доживу сьогодні без вагань Мене спиняє та остання чашка чаю яку доп'ю й не стане спотикань
Мої вагання - то є брак надії моє життя - то небосхил розлук Чому втрачаю те, про що так мрію А залишаю серця вічний стук
Залишу стукіт - буду вічно жити І стук отой розбудить тисячі, Хоч тіло буде вовком вити Та не залишу вірної душі.
І та душа буде моїм причалом Зустріну, відпочину, обійму І подарую серце карнавалу Без маскараду у життя піду!
+6
14Іванна Рижан, м. Дрогобич(13.11.2011 23:43)
[Матеріалу]
ЧИ ПРОСТО..?
Чи просто є зійти з хреста? Покинути себе і свою душу? Забути, що любов жива, Що я не можу і не мушу Вести цей бій аж до кінця...
Чи просто це? - "Не знаю я..."
Життя прожити без Життя У темних сітях забуття. У сутінках німих ілюзій, У безнадії в майбуття, В безглуздім русі навмання.
Ні, це не просто? - "Знаю я..."
Не просто так зійти з хреста, З котрим ти є одне життя. Котрий тримає твої руки, Щоб не забув ти в час розпуки В обійми пригорнуть таких, як я.
Ні, це не просто так - Зійти з хреста!
Той хрест - твоя опора і твоя краса. Це він тобі вкладає силу, І віру в те, що є любов жива. Твій хрест - це свіжий подих дня, Це сонцеросяне пиття... Вбирай його цілющу силу.
Твій хрест - дорога до життя!
10.03. 2011 р. Б.
УКРАЇНИ СЛОВО
Було це давно…Стільки часу пройшло… Село… Білі мальви…Стареча хатина…
Рушник вишиваний, бабусі тепло, Розмови – й допитливі очі дитини.
Ти ткала в душі моїй Слова зерно Поволі, уважно й невпинно.
І в тканих тих нитях зріло воно У серці малої дитини.
Ангели заздрять нам лиш в одному - в тому, що не можуть терпіти заради Бога. Тільки терпіння дозволяє душі сказати з цілковитою впевненістю: "Мій Боже, Ти добре знаєш, що я люблю Тебе! отець Піо
+5
12Оксана Пронюк-Кузьма, м. Івано-Франківськ(13.11.2011 22:06)
[Матеріалу]
ЗВЕРТАЮСЯ ДО ВСІХ, ХРЕЩЕНИХ СЛОВОМ
Хто володіє словом – будім землю, Хто володіє духом – станьмо кремнем, Хто володіє дзвоном – биймо в дзвони, Ставаймо на коліна – б’єм поклони.
Хто вміє і не вміє вчім молитись, До Господа взиваймо: – Дай нам, криці! Повстати у душі, у думці й слові І заспівати так, як хоче совість!
Горімо як свічки, щоб стало ясно, Щоб мертві на живих не хтіли клясти, Пишімо так, аби кістки тріщали І з кров’ю на очах пишімо правду.
В нас вибору нема – одна дорога Дорога в нікуди або до Бога. Повстаньмо із гріха – доволі нити! Життя дано одне – аби любити!
У нас одна молитва – Слава Богу! У нас в вустах молитви – рідна мова! У нас одна родина й Україна! І молиться отой, хто справжній нині!
Не до лірики нам, не до лірики... Листопад у оранжевім цвіті – В ланцюгу, що нікому не зміряти, І у вірі – єдиній у світі. Старе листя обпало і зсохлося, Хто би знав, що у холод осінній Юний цвіт – від Іршави до Лохвиці – Україну загорне в обійми. Що й діди вишиванки і гуні Перехрестять лубкими перстами, Поцілують розпяття, а клуні Загудуть, заревуть голосами. Молодими, дзвінкими, як пісня, Не тягуча і млосна-плаксива, Ні, я знаю – долюбимо після – Ви, ще юні, і ми – уже сиві. Україна - як море, та не стогне ревучий, А хрипить на майданах й граніті, Батьківщину любити не учать І не вчать продавати по світі. Не до лірики нам, не до лірики – Наче птах звили крила знамена, Треба вірити, мусимо вірити – І за нього, й за себе й за мене.
ЖІНОЧИЙ ЛИСТОПАД Помаранчеві події. Київ. Жінки лягли на асфальт і не дали загонам російського спецназу наблизитися до лав маніфестантів
Жінки лягали під спецназ ні, не за гроші – щоби посивіти, за тих, хто вдома, і за нас, що з вирію не встигли прилетіти. встелили болем кам’яні плаци – від часу і від бруду почорнілі, – а руки... Руки, як пласти, – хрестами на морозі забіліли. і не здригнулись... Дивна німота, така б і час, і біль спинила. Цеглова осінь... Та не та, що в юності собі наснили. А тиша – аж дзвенить... І звідки та музика? - З майданів і надії... На серці виступають, як сирітки, слова, продажні, як повії. Схилюся..., притулюсь і в очі вдивлюся в листопад любові, що розпластався, ніби серед прощі, в молитві, вірі і у слові. До тіла – тіло, міцно, як зрослися, тендітні плечі – юні й посивілі. Нема безликості – жіночі лиця, неначе з образів, неначе із Марії. Жінки лягали під спецназ... А потай скреготали іновірці, очікуючи їх, чи може нас... На проржавілій скавулячій хвіртці...
Чорноока нічка розплітає коси, Чую мамин голос – вибігаю боса. - Де ти? Озовися! – вночі я благаю – У світах далеких долю заробляєш. Плечу-полечу я за океани Пригорнуся серцем я до тебе, мамо. Не сивій за щастя на чужій чужині Мамо, так потрібна ти своїй дитині. Я не хочу статків, рідна моя нене, Не замінять ласку папірці зелені Сонечком весняним снишся ти ночами Я давно доросла, але хочу мами. Ніжні твої руки в снах мене голублять, А пани чужинську брови на них суплять Повертайся, мамо, лист упав із клена, В радості і горі будь зі мною, нене.
+5
9Галина Заводяк, с. П’яновичі Самбірського району(13.11.2011 17:41)
[Матеріалу]
ЖИВУ ТОБОЮ, УКРАЇНО
Сіяють зорі в небесах І місяць в далині видніє, Вкраїно люба, дорога, Мені без тебе серце мліє.
Вкраїнську ніч я бачу тут, Не італійську, ні! І вже від того на душі Болючіше мені.
Живу тобою, Україно! …Я босоніж в батьківському саду… І спогад цей як дорогу реліквію В душі і серці я ношу.
Блаженіший Святослав Шевчук у посланні з нагоди двохсторіччя з дня народження будителя України отця Маркіяна Шашкевича звертається до кожного з нас:"В наш час, коли простежується велика прірва між народом та його правителями, коли так мало є людей, які справедливо дбають про майбутнє українців, Церква, дивлячись на постать цього свого славного сина, закликає священиків і всіх, хто не байдужий до долі власного народу, наслідувати ідеал, що його втілив отець Шашкевич, щиро любити свій народ, бути завжди близько до нього, ревною працею йому служити, відважно захищати його права і свободи, невтомно підносити його культуру і духовність, щоби цей народ міг сповнити своє покликання в історії та вповні розвинути свої, Богом дані, талани."
