Молитва і зайнятість людини. Тема для праці в групах другого дня прощі "Самбір-Зарваниця"

«Уранці ж, іще геть за ночі, вставши, вийшов і пішов на самоту й там молився» (Мр.1.35). Цей вірш в євангелії від Марка стосується Ісуса Христа. Він після того, як служив людям цілий день, а далі ще ввечері зціляв і допомагав людям дуже рано встає, щоб помолитися. Не відомо скільки Ісус спав, але точно не багато. Проте відновлення сил і підкріплення духа, незважаючи на втому, Ісус шукав у спілкуванні із своїм Отцем. Це він робив раннім ранком, коли всі спали і він міг покійно помолитися.

   Цар Давид говорить: «О Господи, удосвіта ти голос мій почуєш, удосвіта буду молитися до тебе й виглядати» (Пс.5.4). Давид, як цар, був надзвичайно зайнятий, але незважаючи ні на що молився. А коли молився? «Увечорі й уранці і опівдні я квилитиму й стогнатиму, і мій голос він почує» (Пс.55.18). «Сім раз на день я тебе хвалю за твої присуди справедливі» (Пс.118.164). Перед нами два приклади: один Ісуса, а другий Давида. Вони молилися незважаючи ні на які справи і зайнятість.

   Поставмо собі запитання, чи знаходжу я у власній зайнятості та буденності час на спілкування з Богом у молитві? Адже нема успіху у духовному житті без того, щоб молитися. Нелегко сьогодні знайти час на молитву посеред робочого дня, але це можливо і це принесе в наше життя Боже благословення. Запитання: Чи знаходжу я у власній зайнятості та буденності час на спілкування з Богом у молитві? Якщо так, то як тобі це вдається? Якщо ні, то що конкретно постараюся змінити після прощі, щоб мати час на молитву, сім’ю?!

Отець Антон Борис

Тема першого дня прощі "Любов"... Читайте далі...