 Духовна віднова
У день
Святого Миколая, 19 грудня, з’їхалися миряни з
Львівської, Івано-Франківської та Тернопільської областей
в монастир згромадження сестер Пресвятої Родини (с. Гошів), де розпочалися
Передріздвяні реколекції для учасників пішої прощі «Самбір-Зарваниця»,
організовані Пасторально-міграційним відділом при Патріаршій курії УГКЦ. Вже
третій рік поспіль збираються паломники на духовну віднову в цей живописний,
Богом умиротворений куточок землі. Сестри-монахині рідно зустрічають
паломників. А кожен, хто переступає поріг монастирської обителі потрапляє в
світ спокою і тиші, якого так бракує в повсякденній біготні.
Духовні науки давав о. Володимир Майка,
сотрудник церкви Вознесіння Христового смт. Брошнева-Осади. Слід зауважити, що
отець Володомир вже вдруге радо ділився з прочанами своїм духовним надбанням,
не кажучи про цілонічні чування та нічні піші прощі.
Учасники реколекцій мали нагоду витишити своє
серце, бо все довкола – і богослужіння, і спів сестер-монахинь, їхні ясні
обличчя, родинні почуття між прочанами, навіть "монастирська"
природа, ніжно шепотіло про присутність Господа. Був час на молитву, читання
Святого Письма, розважання над словами проповідника.
Доволі неочікуваним був спосіб подання наук. Це,
швидше, була бесіда за круглим столом, яка будувалася на запитаннях слухачів.
Дуже повчальною стала відповідь на запитання про ворожіння. Отець, зокрема,
наголосив, що порятунку від фізичних та душевних страждань слід шукати в Бога,
а не мольфарів, екстрасенсів та їм подібних. Цікаво було дізнатися про
можливості людського слова, яке здатне як заставити жити, так і вибити грунт
з-під ніг, погасити надію на життя, мало того, змінити генетику людини в гіршу
сторону, якщо це нецензурні слова. Та особливо запала в душу наука про віру. На
прикладі двох євангельських епізодів – про чудо в Кані Галилейській (Йо. 2,1-12)
та воскресіння Лазаря (Йо. 11,1-44), отець-реколектант наголосив на тому, що
послух і цілковита довіра Богові в усіх життєвих ситуаціях є чи не
найважливішими складовими успіху наших молитовних прохань. Спершу Бог запрошує
людину до дії: «наносити води» (чудо в Кані Галилейській), чи «відкотити
камінь» (чудо воскресіння Лазаря), і, коли вона без зайвих запитань виконує,
Бог сам довершує справу (у наведених прикладах, відповідно, перетворює воду в
вино та воскрешає Лазаря). «Віра людей проявилась у послусі та довір’ї» –
підсумував о. Володимир.
Учасники реколекцій молитовно підтримували
Майдан, просили в Бога кріпості для його учасників, миру та єдності для
України. Також молилися за нашу владу, за хворих та потребуючих людей, просили
Господа про зцілення духовного наставника прощі отця Василя Поточняка. Свої
молитви про заступництво звертали до преподобної сестри Терези-Теклі
Юзефів, засновниці згромадження сестер Пресвятої Родини, тіло якої перепоховане
в Гошеві, в крипті монастиря. Хресною Дорогою на Ясній Горі паломники склали свої
прохання до стіп Богородиці Гошівської, Заступниці світу.
Завершилися реколекції 22 грудня, в день Святої
Анни, коли зачала Пресвяту Богородицю.
Мабуть не випадково реколекції відбулися поміж
двох великих празників церковного року (хоч дата змінювалася). Святий Миколай –
це той, хто відгукується на потреби інших, підтримує, підбадьорює до життя.
Приклад його доброти пройшов крізь тисячоліття й дивує по сьогоднішній день. День Зачаття Пресвятої
Богородиці – оптимістичний празник, дозволяє світлу Різдва ввійти в наші зламані
«Я», зцілити, перетворити на «Ми». Саме цього бракує в нинішній день
українським серцям. Маємо яскраві приклади для наслідування. Молімося,
працюймо, творімо добро на благо своєї родини та Матері-України.
Світлана Цюнак, учасниця реколекцій Світлини Галини Флюнт
http://news.ugcc.org.ua/news/zavershilis_peredrіzdvyanі_rekolektsіi_dlya_uchasnikіv_pіshoi_proshchі_sambіrzarvanitsya_68643.html
| 
