27 березня 27 березня 1991 року – 20 років тому – після більш як півстоліття вимушеної перерви було відновлено випуск християнської газети «Нова Зоря».
«Двадцять років існування християнського часопису – період чималий, – зазначає отець Ігор Пелехатий, головний редактор, – за цей період в Україні було засновано і припинило існування чимало газет – суспільних, партійних, комерційних. «Нова Зоря», незважаючи на різні ситуації, пов’язані передусім з економічними чинниками (інфляція та постійне здорожчання друкарських матеріалів) успішно розвивається. Завдячуємо у цьому Господу Богу. Який постійно опікується нашою працею та завжди приходить на допомогу. А також нашим читачам, які підтримують свою газету незмінною увагою, передплатою, пожертвами, а найголовніше – беруть участь у її творенні. Під Божою опікою та при підтримці наших читачів «Нова Зоря» й надалі нестиме Світло Правди, Віри і Любові.» - отець Ігор Пелехатий, головний редактор... Читати далі...
Любов до ближнього – ознака за якою Ісус Христос впізнає Своїх. Найбільше добродійство на землі – навернення грішника до Бога, адже тоді ми звільняємо його від грішної смерті й відкриваємо йому двері до спасіння. Та Богові миліша молитва за мертвих, ніж за живих. Ці душі більше потребують помочі, бо не можуть самі собі допомагати. Душі померлих, обтяжені повсякденними гріхами, не можуть злучитися з Богом, бо ніщо нечисте не може Його осягнути. Тому душа мусить очиститися вогнем чистилища, зносивши страшенні муки. Св. Тома з Аквіну припускає, що найменше терпіння у чистилищі є страшніше, ніж усі терпіння цього життя, бо при всіх терпіннях на землі допомагає Боже милосердя, та до чистилища милосердя доступу немає. Там панує лише справедливість, без жодного полегшення... Читати далі...
Галя Заячкевич За «Бесідами на Радіо Свобода» отця Олександра Шмемана
Наблизився час Великого посту, час, який запрошує нас уповільнити своє життя, заглибитись у своє потаємне „я” і там, на глибині, оцінити своє життя, побачити його у світлі істини, добра й краси, які відвічно подає нам Христос. Саме піст – час покаяння, в найглибшому сенсі означає таку переоцінку, можливість побачити себе по-новому, оглянутись на своє життя. Починається піст з Неділі Прощення. У неділю після вечірніх богослужінь, згідно традиції, відбувається Чин Прощення, де вірні перепрошують одне одного за свої провини. Подумаймо чим для нас є прощення. Найчастіше – звичаєм, одним з багатьох релігійних обрядів, довершивши котрий, ми з почуттям виконаного обов’язку повертаємось до попереднього способу мислення. Попри те, що вважаємо себе духовними людьми, не завжди розуміємо глибину цього акту... Читати далi...
10 лютого на прес-конференції у Києві Блаженніший Любомир (Гузар) повідомив про те, що цього дня Папа Венедикт XVI прийняв його зречення з уряду Верховного Архиєпископа Української Греко-Католицької Церкви. Відповідне прохання до Святішого Отця Глава УГКЦ подав, коли йому виповнилося 75 років.
«Сьогодні, коли я вже не маю достатньо сил, хочу передати уряд своєму наступникові, який ефективно продовжуватиме цю працю. Бо це не моя праця і я не є ключем. Ключем є Церква, а мета нашої праці – служіння Церкві, і ми стараємося це виконувати доти, доки можемо це робити ефективно», – пояснює своє рішення Блаженніший Любомир... Читати далі...
о. Ігор Пелехатий, головний редактор газети "Нова Зоря",
духовний провідник спільноти "Пієта"
У двадцятий рік відновлення незалежності України наша держава і суспільство переживають справжній іспит зрілості. Після помаранчевого здвигу здавалося, що цей екзамен українці успішно склали. Нинішні реалії переконують у зовсім протилежному - всі виппробування ще попереду.
Найбільші навантаження сьогодні відчуває духовний імунітет нації. Насамперед через реставрацію нинішньою владою «славного совєтского пришлого». Героїзація доблесних чекістів, зневага героїв національно-визвольної боротьби та жертв геноциду-Голодомору – це лише знаменні віхи повернення у минуле. Яскравою ілюстрацією цієї пост-советскої ностальгії сьогодні виступає перший національний (чи вірніше антинаціональний) телеканал. Тут чи не кожного дня транслюються фільми та передачі про мужніх комсомольців-красноармійців та кривавих білогвардійців і петлюрівців, яких сьогодні на жаль (або на щастя!), діти і молодь не розуміють і не дивляться (це видиво може бути цікавим хіба що для ідейних піонерів і комсомольців середини минулого століття, загартованих на ненависті до всього українського)... Читати далі...
Спільнота колишніх заробітчан «Пієта» УГКЦ м. Івано-Франківськ з благословення духовного опікуна отця Ігоря Пелехатого за посередництвом провізора української спільноти в Авеліно Оксани Библів (смт. Рожнятів) передала в дарунок всесвітньому музею вертепів, що знаходиться в монастирі святої Богородиці Монтеверджіне в місті Авеліно (Італія) дерев'яну стаєнку та фігурки основних персонажів вертепу – статуетку Матері Божої, святого Йосипа та маленького Ісуса Христа. Стаєнка, виготовлена народним умільцем Михайлом Дмитровичем Шепетюком з села Слободи Косівського району Івано-Франківської області, автор скульптурної композиції «Різдво Христове» – колишній заробітчанин, художник Богдан Пилипів з селища Рожнятів Івано-Франківської області. Роботи виконані безкоштовно... Читати далі...
Ми з вами на порозі Нового 2011 року Божого. Це свято приходить до нас у часі Різдвяного посту – у добрій нагоді призадуматись, зважити і проаналізувати: як ми прожили рік, що прощається з нами. Що втратили а що набули? Чи побагатіли духовно?
Розважмо і ми: яким був духовний 2010? Хто долучився цього року до нашої паломницької родини, мав змогу побувати на зустрічах та прощах, організованих Пасторально-місійним відділом УГКЦ. Такі зустрічі організовувалися для мігрантів, їхніх родин та паломників і відбувалися щомісячно у місті Дрогобичі, виїзні у містах Івано-Франківську, Болехові, Самборі, Тернополі, Львові. Ці зустрічі духовно скріплювалися пішими нічними прощами до Грушева, Страдчу. 2010 рік запам’ятався ювілейною десятиденною пішою прощею родин мігрантів із Самбора до Зарваниці та першим фестивалем паломницької творчості «Покликання», що відбувся у Зарваниці 14 серпня... Читати далі...
Розділити біду ближнього… Що робить для цього кожен з нас? Зараз заглянь у своє духовне дзеркало. Що бачиш? Людину, яка «фільтрує» ближніх, яким допомагає, чи людину, яка у кожному бачить Христа (читай Мт. 25, 31-46)? Люди збайдужіли, на чужу біду реагують сухо і холодно. Заспокоюють себе думкою, що вони і так не в силі допомогти всім. А чи не за кожен випадок спитає Господь?! Ми звиклі до повідомлень про потребуючих та хворих в пресі, на мас-медіа… І як реагуємо? Чи може бути випадковою хоча б одна така інформація? Адже у Господа не має випадковостей!..
Свята постать чудотворця Миколая, архієпископа Мир Лікійського, вшановується Святою Церквою не за написання великих духовних творів, повчань, канонів і т.д., а за таємницю милосердного серця... Читати далі...
Я стою перед образом Богородиці Милосердної, де Матір Божа міцно тримає людину за руку. Ноги людини знаходяться в пащі диявола, древнього змія, з пащі якого виривається пекельний вогонь. На руках Богородиця тримає Дитятко Ісуса, перед яким стоїть святий Ангел і тримає кошик людських душ, запалених вогнем Святого Духа. Ісус бавиться цими душами. Ангели восьмого і дев’ятого ангельських хорів прислужують Діві Марії і Ісусу.
Цей образ найбільш точно відображає нашу дійсність. Людина знаходиться між добром і злом. Коли людина дивиться з довір’ям і молитвою в сторону Богородиці і Ісуса – Марія міцно тримає її. Мала пляма гріху віддаляє нас від Бога і ми стаємо беззахисними. Зразу попадаємо під владу сатани, в його пекельну пащу, де крім тьми, болю, жорстокості і скреготу зубів немає нічого. Ми маємо позбутися ненависті та злоби. Станьмо порожньою посудиною для Божої любові, зосередьмося лише на любові до Бога і своїх ближніх. Серце любить лише з Богом... Читати далі...
"Добра і з милосердним серцем людина - це одна із лісових квіток,
посіяних Богом по світу", - сказав Джовані Мартінетті.
Акція милосердя "Миколаєве деревце" - це гарна нагода стати святим Миколаєм для виснаженої хворобою дитини чи сиротяти із дитячого будинку. З досвіду попередніх років знаємо, що акція об'єднує краян навколо чужої біди. Головне - у людей є довіра, що їхні пожертви порятують чи допоможуть котромусь стражданню.
Милосердя притаманне нашому народові: він стає багатшим від цього. Хочу розповісти про акцію «Миколаєве деревце», яке організували українці заробітчани у Болоньї з ініціативи духовного пастора отця Василя Поточняка. Миколаєве деревце з’явилось в українській церкві в Болоньї ще 4 грудня 2004 р. Б. Чудове деревце, прибране конвертами. А у кожному – дитячий лист-прохання. Взявши конверт у руки, кожний прихожанин мав змогу стати «святим Миколаєм» для невідомої йому дитинки... Читати далі...
10 лютого на прес-конференції у Києві Блаженніший Любомир (Гузар) повідомив про те, що цього дня Папа Венедикт XVI прийняв його зречення з уряду Верховного Архиєпископа Української Греко-Католицької Церкви. Відповідне прохання до Святішого Отця Глава УГКЦ подав, коли йому виповнилося 75 років. 
У двадцятий рік відновлення незалежності України наша держава і суспільство переживають справжній іспит зрілості. Після помаранчевого здвигу здавалося, що цей екзамен українці успішно склали. Нинішні реалії переконують у зовсім протилежному - всі виппробування ще попереду.
Спільнота
Дорогі сестри і браття у Христі,
Розділити 
"Добра і з милосердним серцем людина - це одна із лісових квіток, 
