Ступаєш на неї серцем і внутрішнім
бажанням зустріти Того, Кого ми так легко губимо і втрачаємо через гріх у
своєму метушливому житті.
Зустрічаєш людей біля храму… Вони також
зібрались на прощу. Вдивляєшся у їхні обличчя і прагнеш побачити там
впевненість, радість, віру. І це промовляє: «Так, я правильно вибрав».
Перша чи чергова проща – завжди
невідомість.
Хтось підійшов, привітався, обійняв – і
взяв за руку… Зринає думка: «Це саме те, що має бути сьогодні».
«Благословення Господнє на вас…» – і
вирушили…
Дев’ять днів досвіду віри і духовних розважань.
о. Василь
Поточняк– духовні науки на прощі Самбір-Зарваниця2011...Читайте далі...
Що таке реколекції (духовна віднова)? Про їхнє значення та важливість для молодої людини своїм досвідом ділиться о. Василь Поточняк – виконавчий секретар ПМВ УГКЦ.
Саме слово «реколекції» походить від латинського recollection, що означає відновлення. Слово «колекція» українською асоціюється зі збиранням марок, значків тощо. Кожна людина упродовж свого життя, дня, тижня, місяця, року, 10 років назбирує у душі певну «колекцію» добрих думок, діл, зауваг, а також і недобрих, грішних. Церква здавна пропонує робити час від часу такі реколекції – перегляд своєї «колекції думок». Так як і колекціонери час від часу переглядають свої колекції і те, що зайве, віддають або продають, а що потрібне – залишають, подібно й ми намагаймося також переглянути, чого у моїй душі є забагато, а чого, можливо, не вистарчає; може, щось треба придбати, а чимось, можливо, поділитися... Читати далі...
Дуже радий, що можу бути тут з вами. Отець Василь Поточняк представив мене як главу Церкви, як єпископа, але я маю право бути між вами ще під іншим приводом. Ви є тими, хто повернувся з еміграції, з-поза меж України. Мені також довелося бути емігрантом 46 років. Дякувати Богові зараз вже 17 років є в Україні.Виїхав з дому, маючи 11. Це був 1944 рік. Перший раз, щоб відвідати Україну, повернувся у 1990 році. Кажу це, щоб натякнути, що добре знаю: що це – бути емігрантом.
Інколи люди думають, що там інше життя, а у нас – різні труднощі, клопоти, нестачі, а ось тим, котрі поза домом, – краще. Життя емігранта, навіть якщо воно й виглядає, а то й буває вигіднішим – є нелегким. Колись покаранням для людей, котрі вчинили якийсь злочин, було їхнє виселення з рідної землі за кордон. Треба пережити це емігрантство, щоби пам’ятати, що це нелегкий хліб... Читати далі...
З проповіді о. Василя Поточняка на прощі заробітчанських родин із Самбора до Зарваниці 1-10 серпня 2008 р.Б.
"Ми задумалися, а доки ми будемо у чужині? Це ж ненормально: 80% – жінки-заробітчанки, по п’ять-десять років там працюють – і все мало. Більше того, після повернення в Україну нас ще й роблять винуватими. Кажуть: „Вона там сидить, бо їй там добре. Він сидить, бо не хоче відповідальності перед сім’єю!” Ми думали, що люди так собі просто жартують. Та переконалися – так думає загал. Виходить, що люди пожертвували дуже великим, щоб допомогти рідним і близьким, а тепер ще й чують осудження. І нас це болить. Ми у великі свята на літургіях у чужині більше плачемо, ніж радіємо. Хочемо цією прощею молити Господа, щоб не дав зірватися і самим почати засуджувати. Мене жінки в Італії питають: „Отче, чому на заробітках я, а не мій чоловік? Чому він сидить дома і ще мене судить?”. В Україні ми не бачимо відчутних зрушень, хоча чули багато обіцянок... Читати далі...
Ми, як новий Ізраїль, дальше торуємо стежку із єгипетської неволі у свою суверенну, незалежну, рідну і щасливу Батьківщину Україну. І ніхто з нас не знає, чи вистарчить нам сорок літ, як вибраному народові, і ніхто з нас не зможе сказати, що те, що відтворив Франко у своїй поемі «Мойсей» або наш великий митрополит у своїх пастирських творах продовжить нам або скоротить нам того «прочанського віку» до очікуваного і бажаного щастя.
Цей рік - рік особливий, бо посвячений еміграції, заробітчанам, як сьогодні популярно говорити. Тому, перегортаючи сторінки повчань великого митрополита, котрий в особливий спосіб звертається до людей, які виїжджають у Канаду, Бразилію, Америку, чуємо. «Це нормально шукати кращого, це нормально їхати і заробити, так само нормально заробити і повернутися», – але митрополит перестерігає... Читати далі...
"Коли ж він прибув на той бік, у край Гадаринський, зустріли його два біснуваті, що вийшли з гробниць, але такі люті, що ніхто не міг перейти тією дорогою" (Мт. 8, 28).
Людина не знає, що таке бути в мирі. Цей біснуватий сам страждав і навколо нього страждали інші. Він не володів собою, був небезпечним і, як говорить євангелист, його люди відігнали.
Що хоче Бог тим сказати нам, чому цей чоловік так усе втратив?
Бог говорить, що якщо людина зробить гріх і не покається, або затаїть, применшить, то тоді опиниться в ситуації, що диявол буде забирати від неї сон, теплоту (їй буде завжди холодно), вона не матиме рідної домівки, не матиме радості в житті. Гріх провадить до нагості, сирості, відлюдкуватості, людині стає дуже погано. Гріх – це не жарти. Це страшний стан, коли немає спокою, теплоти, родини... Читати далі...
Зустрічаєш людей біля храму… Вони також
зібрались на прощу. Вдивляєшся у їхні обличчя і прагнеш побачити там
впевненість, радість, віру. І це промовляє: «Так, я правильно вибрав». 
Дуже 
Ми, як 
"Коли ж він прибув на той бік, у край Гадаринський, зустріли його два біснуваті, що вийшли з гробниць, але такі люті, що ніхто не міг перейти тією дорогою" (Мт. 8, 28).
