Головна | Історія чудотворних ікон | Мій профіль | Реєстрація | Вихід | Вхід

Слава Ісусу Христу! Ви увійшли як Гість | Група "Гості" | Слава Ісусу Христу! Вітаємо Вас,Гість | RSS

Путівник сайту
Міні-вісточки
Наша історія
Друзі пропонують
Наша статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Вітаємо нового користувача Микола

Чудотворна ікона Самбірської Богородиці

     До благословенних місць, у яких милосердний Господь в окремий спосіб уділяє свої ласки, належить храм Різдва Пресвятої Богородиці у Самборі. Цей храм, як місце ласк, вибрала собі Пречиста Діва Марія, з´явившись у чудотворній іконі 1727року в домі Олени Добрянської в м. Самборі.

Місто Самбір належить до старовинних міст. Його заснували мешканці Старого Самбора у першій половині XIII ст. після страшної пожежі. Засновники, мабуть, мали тут якийсь храм, однак відомостей про це не збереглося. Після переходу земель Галицького князівства під владу Польщі, Самбір з його околицею перетворено в королівщину. Містові було надано Магдебурзьке право, з яким рівночасно заборонено українцям будувати храм в межах міста.

Перші в історії сліди існування храму в межах міста належать до першої половини XVI ст. Самбірська хроніка згадує, що храм, за дозволом польської королеви Бони, збудував тут для вірних українців єпископ перемишльський Антоній Радиловський у 1554 році. Згадана королева дозволила спорудити храм за умови, що єпископ вибудує навколо храму мур і вежу для оборони міста. Сліди цього муру видно ще донині. Через складні умови і великі кошти єпископ збудував лише дерев'яний храм. Він зберігся до 1737 року і, коли від старості вже підупав, під кінець свого існування удостоївся великої ласки від Пречистої Діви Марії, яка об'явилася 15 вересня 1727 року в чудотворній іконі. Це чудесне об'явлення описав у церковних записках наочний свідок, тодішній священик самбірського храму о. Андрій.

Ікона Божої Матері плакала двадцять п'ять тижнів, від вересня 1727 року до 9 травня 1728-го, з деякими перервами. Після виконання урядових вимог Єпископський Ординаріят особливою грамотою проголосив Самбірську ікону Божої Матері чудотворною.

Мов блискавка, далеко рознеслася слава про чудотворну ікону Пречистої Діви Марії. З часу об'явлення, відбулись численні і великі чуда, які Пресвята Богородиця творила для своїх бідних дітей, несучи кожному, хто до неї звертався, поміч і втіху. Відтоді великі пожертви, складені в дар Небесній Цариці за отримані ласки, почали прикрашати чудотворну ікону. Частина з них збереглась і до сьогодні. Тисячі богомольців з найдальших куточків нашої землі безперервно горнулися у своїх потребах до тієї чудотворної ікони Божої Матері, щоб її звеличувати, скласти поклін та просити в Неї для себе помочі й утіхи в нещастях і стражданнях.

 3 усіх жертв, принесених чудотворній іконі, най-дорогоціннішою є жертва Іллі Комарницького, жидачівського мечника і властителя села Радлович, що коло Самбора. 30 жовтня 1728 року він прикрасив чудотворну ікону срібно-золотим одягом, в який донині прибрана чудотворна ікона. Той самий мечник разом зі своєю дружиною Єлизаветою, отримавши численні ласки від чудотворної ікони Пречистої Діви Марії, власним коштом, при менших жертвах інших добродіїв, розібрав старенький дерев'яний храм і збудував побіч того місця у 1737 році величавий мурований храм, де серед великої урочистості вміщено чудотворну ікону, як найдорогоціннішу святиню. У новозбудованому храмі Мати Божа не перестала роздавати свої ласки, навпаки, Вона, на доказ милої для Неї жертви, засяяла тут ще більшими чудами.

Через численну присутність і часті відвідини прочан чудотворній іконі надано відпусти, зокрема на Успення і Різдво Божої Матері. У ці дні біля 10 тисяч прочан приходять до чудотворної ікони. І нині з цього місця ласк може користати кожен вірний, якщо в згадані дні, відбувши щиро сповідь і прийнявши св. Причастя, помолиться за святу Церкву і в наміренні Святішого Отця Папи Римського.


Чудотворна ікона Зарваницької Богородиці

     Початок Зарваницької ікони сягає, на думку дослідників, ХІІІ ст. У 1867 році Зарваницьку чудотворну ікону Богоматері увінчано короною, привезеною з Риму. А кардинал Іван Сімеоні виєднав у тодішнього Папи Пія ІХ відновлення відпусту для всіх, хто відвідає Зарваницьку церкву, висповідається, прийме святе Причастя і помолиться в наміренні Святішого Отця.

За народними переказами, з появою чудотворної ікони Богоматері пов’язуються  початки зародження Зарваниці. Місцина над Стрипою стала надійним прихистком християнства під час лиховісного смерчу монголів на терени Руси-України.

Коли у 1240 році дощенту був зруйнований золотоглавий Київ, то один із київських монахів чудом врятувався від ворожої навали і опинився на галицькому Поділлі, в лісах над рікою Стрипою. Зморений довгим і далеким шляхом, монах почав просити Матір Божу, щоб захистила його від ворогів, взявши під свій покров у незнаній околиці. Довге скитальство та нестерпний голод так знесилили його, що, умиротворений надією, чернець заснув. У сні відкрилась перед ним райська місцина: оповита чарівним серпанком долина, яка була освітлена дивним сяйвом. Непорочна Мати Божа в блиску з’явилася з двома ангелами, які мали в руках білі лілії. Чернець упав перед Пречистою Дівою на коліна, а Вона з усміхом подала йому в руки край свого омофора. Пробудившись, монах побачив чудову долину, оточену віночком густого лісу. Раптом у росяній траві засвітилося джерело чистої води, а над ним спалахнув небесним промінням образ Пресвятої Діви Марії з малим Ісусом на руках. Чернець пригадав сон і склав поклін Пречистій. Це місце, де він бачив видіння, назвав Зарваницею. Сюди, почувши про чудо, почали приходити люди і поселятися. З роками у затишному видолинку виросли монастир і селянські обійстя. Так почалася Зарваниця.

Серце завмирає і калатає, коли дивитися на образ Зарваницької Богородиці. Тепер вона постає в колишній красі, звільнена нарешті від пороху і кіптяви, вікових нашарувань, бруду і спотворень. Ми бачимо Небесну Царицю такою, якою бачили її наші предки. Короновані Мати і немовля на образі органічно, як небо і земля, пов’язані в єдине нерозривне ціле. Надзвичайно красиве, замріяне обличчя Богородиці випромінює тепло, ніжність і ласку. Гармонія ліній на образі торкає найпотаємніші струни людської душі. Вона чудова і незвичайна. Розпростертими правицями Мати Божа і малий Ісус з ікони витають і благословляють прочан у Зарваниці. Лагідний погляд Богородиці звернений до нас. Вона немовби застерігає і просить кожного з новоприбульців:

 «Люди, живіть у мирі і злагоді! Любов – першооснова нашого існування! Шукайте спасіння лише у стінах церкви, бо ніде більше його не знайти!»

Оновлена в найвищому розквіті, як духовна перлина, Зарваниця сповна розкривається учасникам Всеукраїнських прощ. З кожним роком Зарваниця, крокуючи третім тисячоліттям, стає своєрідним осередком зміцнення нашого християнського духу, єднанням із Богом в ім’я розбудови соборної України.

Календар
«  Грудень 2024  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
      1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
3031
Пошук
Прочанські вітання
[11.06.2024]
Паломницькі вітання пані Лесі Івасиків (0)
[09.06.2024]
Вітання для Люби Саприки з Дрогобича (0)
[08.06.2024]
Паломницькі вітання отцю Євгену Макогону (0)
Нові статті
[31.01.2022]
Чомусь мені все так здається... (0)
[27.01.2022]
Збірка заробітчанської поезії "Журавлині ключі" (0)
Свідчення
[07.09.2022][Враження]
Пісня "Ти моя Мати, Царице Небесна" (0)
[05.10.2021][Враження]
Відстані не мають значення, коли там мене чекають... (0)
[23.12.2019][Подяка]
Будьмо "скорі до слухання, повільні до говорення,  непоквапні до гніву" (0)
Друзі сайту


Копіюючи інформацію з сайту, робіть посилання на неї. © 2024