Поезія Оксани Пронюк-Кузьми
Я - жінкаБеневенто(Італія), 2002  Мій Боже, я - жінка, Дозволь мені бути слабкою Дозволь мені плакати, Боже, з жалю, Дозволь не судити себе лиш одну, Дозволь мені, Боже, вночі хоч заснути, Не дерти, як пір'я нестерпні думки, Дозволь розгнівитись, як звір лютий вити. Дозволь це паскудство зробити мені.
|
Мій Боже, я - жінка, Ти слабкість прощаєш, Чому в мене сили усі вимагають? Чому я повинна з надривом любити, З надривом прощати, в надриві цім жити? Хіба я так вмію, хіба я так можу? То сором дивитись, як я неспроможу! Чому, милий Боже, Безправ'я жіноче, безсилля і сльози Ти вищиш і хочеш. А я лише жінка, Я хочу не знати, Дозволь мені, Боже, хоч розум сховати, Дозволь мені жити, Невже тільки грати? Я хочу в партері театр споглядати. Бо я лише жінка, Надміру, надсилу! Я - жінка, мій Боже, Я роджу цю силу! |
Завантажити інші вірші авторки. (285 Кб)
Пісня Наталі Кузмин
Мій ЛікарПіша проща Самбір-Зарваниця, 2010  Коли буває сумно на душі, Коли печаль тривожить моє серце, Коли здається - проти тебе всі, Ти, Боже мій, піклуєшся про мене |
Приспів (2 рази): О, Господи, о, рідний Батьку мій, Ти лікарем єси душі моєї. Спасибі за Твою любов. І за усе, що робиш Ти для мене. Коли не знаю, що мені робить, Коли спокуса підступає тихо, Молюсь Тобі, о, Боже мій святий, Я знаю, відженеш любе Ти лихо. Приспів. Коли любов у серці є моїм, Коли так легко по життю ведеться, Я знаю, Господи святий, Що увійшов в моє Ти серце. Приспів. Коли прочани в Зарваницю йдуть, То Небо усміхається їм радо. Вони всі болі, радості несуть, І моляться за зцілення всі разом. Приспів. |
Поезія Іванни Рижан
Неповторний дарунок ТворцяНе біжи у житті, зупинись, роздивись, Ти побачиш чудові картини: З неба ллється світло зірниць Й потопає у озері синім. Місяць роги полоще свої У глибинах незрушного плеса, Ти у пам'ять візьми ці хвилини собі, Щоб вона їх у серце віднесла. Щоб пізнало воно чар земного життя, Щоб замріяно і тривожно Схоплювало кожну лінію Творця - Унікально-чітку, нетотожну. |
 Щоб у вирі життя і клопотів земних Ти вбачав неповторність творіння, Щоб умів ти радіти із зерен малих І життя ти сприймав, як дарунок безцінний. Щоб колись серед моря життєвих красот Ти впізнав ту єдину перлину, Із якою не страшно сягати висот І пірнати у глибочінь синю. |
Завантажити інші вірші авторки. (96,8 Кб)
Поезія Любові Камінської
|
Мій добрий Бог, надія та спасіння, Лише Тобі відкрию двері в храм. Я те Твоє посіяне насіння, Яке захочеш Ти зібрати Сам. І відділити добре від полови, Усе те добре, що в мені зросло. Готуюсь я до щирої розмови. Допоможи мені прогнати зло. Болонья, 2006 |
Завантажити інші вірші авторки. (52,0 Кб)
Поезія Марії Лущак
|
Та хто може знати, Що кого має чекати. Нащо було говорити, Що моє дитя не буде жити? А як буде воно жити - Не буде ходити, Не обніме він тебе руками. Шкода нам цієї мами. Зараз можу Вам сказати: Я - щаслива мати. Маю вже я свій поріг, Хай ведуть до нього сто доріг. Нехай завжди світить сонце У людське й моє віконце. Свою біду розвіяти зумію, Бо маю віру, і любов, і надію. |
