Головна | Каталог свідчень | Мій профіль | Реєстрація | Вихід | Вхід

Слава Ісусу Христу! Ви увійшли як Гість | Група "Гості" | Слава Ісусу Христу! Вітаємо Вас,Гість | RSS

Путівник сайту
Міні-вісточки
Наша історія
Друзі пропонують
Категорії розділу
Навернення [6]
Оздоровлення [11]
Інше чудо [10]
Враження [61]
Подяка [20]
Прохання [24]
Наша статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Вітаємо нового користувача Микола
Головна » Свідчення » Оздоровлення

Мені Бог послав лікаря – Молитву
08.09.2011, 22:56

Свідчення, записані на Міжнародній пішій прощі родин мігрантів Самбір-Зарваниця 2011р. Б.

                                                                                                                             Мені Бог послав лікаря – Молитву

 Надія Лебідь

 Перенесла у своєму житті три операції. Під час операції після третьої зупинки серця усі говорили: «Немає надії». У той момент я відчувала безнадію. Біля мене стояли мама, батько, чоловік з дитиною – і молились. 

Їхня молитва врятувала і вернула мене за дві години до життя. Дякую Богові і їм за цю силу віри.

 ***

Два роки тому мій племінник раптово захворів. Його забрали в інтенсивну терапію. Через півгодини ми зателефонували до вас, паломників пішої прощі Самбір-Зарваниця. Ви тоді йшли четвертий день.

Через два дні ми забрали дитину додому вашими і нашим молитвам. Це живе свідчення того, як спільна молитва врятувала нашу дитину.

 

Надія, м. Самбір

 Ми розійшлися з чоловіком. Син дуже любив тата і вирішив жити  з ним. Однак батько увесь час налаштовував сина проти мене. Коли я зустрічала свою дитину у місті – він  відвертався, втікав, плював на мене. Не мала з ним жодних зустрічей. Передачі передавала через знайомих людей і сусідів.

Коли вперше пішла на прощу, то дуже молилася за нього – і  Господь почув мене. Ось уже три роки я зі своїм сином і є для нього улюбленою мамою. У нас дуже гарні стосунки. Моя дитина дуже добра. Це третя моя проща і я дякую Богові за сина і синові, що він зрозумів і повернувся до мене.

 

Людмила, с. Мостиська

 Моя дочка захворіла, коли ще навчалась у школі (9 клас). Лікарі поставили діагноз – онкозахворювання. Дитина лежала в реанімації, і ми довго звертались до лікарів. 

Якось, повертаючись зі Львова, дивилась крізь шибку вікна авто на небо. У химерах хмар побачила обриси Христа у молитві на Оливній Горі. Кажу до свого сина: «Дивися на небо. Подібний образ намалював твій тато». Він поглянув так на мене і сказав, що через біль я втрачаю почуття реальності.

Я задумалася. Ісус молиться на Оливній горі… Враз прийшла думка: «Треба шукати молитви». Я молилася, ходила на Літургії. Якось мені в руки потрапляє книга: «Життя Ісуса Христа». Там я знайшла молитву за недужу дитину. У тій молитві поміняла всього одне лише слово:  «смерть» на «хвороба».

 

Молитва

Божественний Спасителю, ти воскресив мертву доньку Яіра  і сина вдови. Оце я приходжу до тебе і зі сльозами тебе благаю. Найсолодший Ісусе, зціли мою хвору дитину задля твоєї любові до дітей, задля безмежних заслуг твоєї хресної смерті. Мій Спасителю, змилосердися над моєю хворою дитиною і поверни їй здоров’я. Не дай, щоб я дивилася на хворобу своєї дитини, але дай, щоб я виховала її Тобі, мій пане, на славу, а святій твоїй Церкві на користь. Але Ісусе, нехай буде не моя, але твоя свята воля.  Ти обдарував мене тою дитиною і якщо Ти забажаєш, я Тобі її віддам як Авраам. Не дай мені впасти під тягарем смутку, а допоможи мені терпеливо виконувати волю щодо моєї дитини. Амінь.

 Мені Бог послав лікаря – Молитву. Тією молитвою я поставила свою дитину на ноги. 

Через місяць до нас прийшла лікарка і запитала у моєї доньки, як почувається її сестра. Та відповідає: «У мене немає сестри». Лікарка пригадала їй, що мати приводила хвору дитину. Донька відповіла: «Мати приводила мене».

З тих пір усім, кого знаю і кого не знаю, засвідчую, що материна молитва на ноги піднімає.

 

Марія, Долинський р-н

 Зустрілася зі своєю однокурсницею і почала їй розповідати про прощу Самбір-Зарваниця, бо готувалася іти. Говорила, що ця проща – чудо для мене, бо змогла пройти пішки таку велику відстань. Вона, натомість, розповіла мені чудо зі свого життя.  

Її син поїхав на заробітки в Росію. Це був час, коли Росія вела війну з Чечнею (прим. авт.: далі мова вестиметься від першої особи). 

«Як поїхав мій Володя два роки тому – ні вісточки, ні чутки. Я так плакала: люди хоч мають могилу, а я навіть на могилу сина не можу піти. Мене так ця невідомість замучила, що одягнулась у все чорне, взяла доньку, 24 рублі, які назбирала, – і пішла в сусіднє село до священика. Розповіла йому все. Священик відслужив у моєму намірі Літургію. Попросила його про молитву 12 Літургій. Залишила йому тих 24 рублі – і пішла…

Може, пройшов тиждень. Якось ми сиділи увечері вдома… Відчиняються двері – і  заходить мій син…

Молитва повернула мені дитину».

 

Свідчення, передане очевидцем, п. Марією, Долинський р-н

 У 35 років я захворіла. Лежала у ліжку, не могла звестись на ноги. Так тривало більше року. Я знала, що вмираю. Не могла спати. Був час, що упродовж 9 днів взагалі не спала. Коли заплющувала очі, то бачила страшні образи тварин з вогненними пащами. Старша сестра сказала, що треба висповідатися перед смертю. Я погодилась. До цього часу ніколи не сповідалася і не знала як це. Священик задавав запитання – я відповідала.   Так відбулася моя перша сповідь у житті. Відтак він запитав мене: «Про що ви думаєте: про життя, чи про смерть?». Я розплакалася і кажу: «Ні, я хочу жити, у мене двоє маленьких дітей, я ще молода». «Ну то будете жити», – сказав священик і молився та читав молитви наді мною більше двох годин.

Після сповіді і молитов я проспала три години. Це було чудо після двох тижнів безсоння. Відтак щоночі тривалість мого сну збільшувалась на годину. У ту ніч, коли я проспала шість годин, побачила уві сні Богородицю, котра йшла до мене у білому віночку. Я розповіла, що мені снилася Матір Божа, а сестра сказала: «Ти будеш жити». Я почала поволі одужувати. Близько 3-4 років ще лежала у ліжку, мені дали інвалідність. Відтак піднялась на ноги.

Сьогодні мені 50 і я ходжу, працюю і стою на своїх ногах.

Дякую Богові!

 

Михайло

 До 2007 року я був алкозалежним. Відтак захворів на епілепсію. Одного разу у мене був дуже сильний напад, такий, що мені аж важко було дихати. Не знав, що відбувається. Попросив у Бога допомоги і пообіцяв Йому, що кину пити і стану на добру дорогу. Я і до того часу звертався до Бога з цим проханням, але в той момент я просив так, що сам повірив у ті слова, що говорив. Приїхали лікарі. Зробили кардіограму і направили мене в реанімацію… Бог почув мою молитву, яку я тоді промовив з вірою. 

Вже четвертий рік поспіль не вживаю алкоголю, ходжу до церкви. Дякую Богові і мамі, котра 15 років молилася за мене. Я розумію, як їй було важко дивитися на мене. Слава Богові!

 

Записала Іванна Рижан

Категорія: Оздоровлення | Додав(ла): Оксана
Переглядів: 2368 | Завантажень: 0 | Рейтинг: 4.0/1
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Пошук
Прочанські вітання
[11.06.2024]
Паломницькі вітання пані Лесі Івасиків (0)
[09.06.2024]
Вітання для Люби Саприки з Дрогобича (0)
[08.06.2024]
Паломницькі вітання отцю Євгену Макогону (0)
Нові статті
[31.01.2022]
Чомусь мені все так здається... (0)
[27.01.2022]
Збірка заробітчанської поезії "Журавлині ключі" (0)
Свідчення
[07.09.2022][Враження]
Пісня "Ти моя Мати, Царице Небесна" (0)
[05.10.2021][Враження]
Відстані не мають значення, коли там мене чекають... (0)
[23.12.2019][Подяка]
Будьмо "скорі до слухання, повільні до говорення,  непоквапні до гніву" (0)
Друзі сайту


Копіюючи інформацію з сайту, робіть посилання на неї. © 2024