Проща "Самбір-Зарваниця". Свідчення.

Слава Ісусу Христу!

   Більше 10-ти років назад мене сильно боліла нога в коліні. Особливо коли треба було далеко йти, а найгірше спускатися вниз – я просто не міг розгинати коліно. Тому я старався їздити всюди машиною і якнайменше ходити пішки,  до лікарів просто боявся йти. Знайомі припускали, що це вода в коліні, або що кістка тре до кістки… . Це тривало близько двох років.

   У 2006 році мій друг священик, який тоді служив для українців в Італії, запросив мене спільно з ним організувати багатоденну пішу прощу, на якій треба буде пройти близько 250 кілометрів. Я розумів, що для мене це не можливо, тому пробував делікатно переконати натхненого друга, щоб пошукав когось іншого. Але він на стільки горів цією ідеєю і надією на мою підтримку, що я не смів йому відмовити.

   Тоді я сказав Богові: «Господи, я буду йти стільки – скільки Ти мені поблагословиш – день, чи півдня, а решту під’їду попутнім транспортом. Господи, покладаюся на Тебе!».

   В перший день прощі нога починала боліти щораз то більше і я вже навіть кривав, але ще можна було терпіти, тому я думав пройти ще хоч трохи, щоб потім з чистим сумлінням сісти в машину. Але із цим болем мені вдалося пройти перший день - аж 35 км. Наступного дня нога боліла вже менше. А сьогодні я навіть не можу точно пригадати, коли саме нога перестала боліти зовсім. Слава Богу за все!

Отець Ігор Козанкевич