Дорогі прочани прощі "Самбір- Зарваниця", це ви надихнули мене написати цей чудовий вірш. Ваша щира усмішка, яка додавала впевненості у своїх силах. А особливо дякую моїм друзям з прощі Катрусі Мацелюх, Марті Ільків, Тарасу Микитичу. Ви були на прощі для мене яскравими промінчиками сонця, які одразу ж коли доторкнулися, то подарували обличчю усмішку, яка не згасала весь день. Безмежне та щире дякую вам. Велике дякую моїй 24 групці, яка підтримувала свою Марічку завжди і всюди. Дякую за вашу любов і підтримку. 
 

Тих 10 днів 

Лиш 10 днів ходьби з Тобою, 
Лиш 10 днів любові і підтримки, 
Лиш 10 днів добра й спокою, 
Лиш 10 днів душі тепла й молитви.

Тих 10 днів. Мені їх так бракує. 
Бракує усмішки, тепла прочан. 
Бракує неба і міцних обіймів,
Нічних чувань й загоєння всіх ран.

Чекаю вже тебе нестерпно, 
Бо ти є лікарем душі, 
Бо ти допомагаєш жити вічно 
І квітнути душі моїй.

                                                Марія Ленко