Я вже не пам’ятаю, коли у нашій Церкві стартувала молитовна акція на підтримку українських воїнів, які захищають Україну від агресора, – «Молимося за тебе повсякчасно». Зате добре пам’ятаю, як заповнила листівку з молитвою і передала отцю, який їхав на фронт. Здавалобися, звичайна листівка, у ній є загальне звернення до воїна, де ми йому дякуємо за його витривалість, за геройський вчинок, водночас бажаємо, аби він повертався живим і здоровим, та запевняємо його, що єднаємося з ним у молитві.

У листівці було місце, де вписала своє ім’я, аби воїн, якому потрапить до рук ця листівка, знав, що є людина з певної парафії, яка за нього молиться…

Та ця листівка - незвичайна. Вона настільки сильно мене пов’язала з людиною, яку відчуваю  на відстані. Я боюся заснути, щоб не помолитися за нього і за всіх захисників. Десятки раз перепитую себе, чи помолилася, бо розумію, що від моєї молитви залежить дуже багато. Іноді думка про нього мене бентежить дуже сильно, я розумію, що небезпека – потрібно сильніше молитися, іноді приходить добрий спокій, навіть відчуття, що за мене хтось думає.

Боже, який це глибокий задум!

   Тисячу разів говорю з ним подумки: Дорога моя людино, воїне, сину землі і світла, Я не знаю який ти, якого віку, звідки, але я знаю напевне, що ти живий, знаю що Бог обереже тебе, бо дуже цього прошу. А ще знаю, що ми таки зустрінемось колись. Солдатику, ти мені такий дорогий....

   Знову і знову сумні звістки приходять з війни. А ми ніби приспані, десь подівся той запал, той здвиг, який рухав суспільство рік тому. Усі тривоги звалені на плечі родин, діти чи чоловіки котрих на війні. А так не може бути.

   Дорогі паломники, прошу знайдіть цю листівку і заповніть. Або зробіть її власноруч і передайте капеланом на передову. Запевніть перед Богом вірну молитву.  Нехай кожен-кожен захисник буде обігрітий слізною молитвою. Свідчім наполегливо: - ми разом, ми вкупці, молимось за тебе повсякчасно.

Спаси, Боже. Подай нам миру

Паломниця Оксана