Хто молиться за інших, то його власні молитви скоріше будуть вислухані.

Люди через свою слабку волю часто грішать. За гріхи Господь карає всякими тілесними та душевними недугами. Робить це Небесний отець тому, що хоче грішника розкаяти та навернути.

Існує два види очищення людини. одне – словом Божим (Святе письмо та заповіді Божі), друге – власними терпіннями.

Молитва – це розмова з Богом. І коли я прошу за грішника, то стаю посередником перед Богом і частково перед відкупником, беручи частину чужих гріхів на себе.

Я молюсь, пощу, складаю жертву, щоб бути гарантом моїх навернень, складаючи під хрест Ісусу своє здоров’я, своє життя.

Що може бути в очах Божих цінніше за життя, яке я віддаю за ближнього, наслідуючи самого Христа!

Успіх отця Піо був в тому, щоб вимолити в Бога грішну душу або здоров’я для неї – він жертвував собою. От його молитва випадково почута отцем Августином: «О, Ісусе, поручаю Тобі ті душі…, мусиш їх навернути і спасти…. Якщо потрібно покарати людей, покарай мене…..О, Ісусе наверни ту людину… можеш все зробити, бо Ти є Всемогутній. Жертвуюся цілим за нього.»

Господь бачить мою жертовність, мою готовність заступиться за ближнього і моє серце підказує мені, що Господу приємно моє бажання допомогти ближньому, а також він бачить, як я з дитячою вірою і довір’ям відношуся до нього, з дитячою наївною просьбою і дитячої наполегливістю не збираюсь відступити від нього, поки не отримаю бажаного результату.

Перед Новим роком моя давня приятелька із Одеси подзвонила і повідомила, що у неї була операція і їй вилучили грудь, бо вона захворіла на рак.

Я стала молитись за неї в той же час, коли молилась за отця Василя. Подала григорянку за їх одужання, складала жертви. А найголовніше набралася терпіння на довгу молитву, так як чудес не чекала, приклад був отця Василя. Через два тижні вона мені подзвонила і каже , що кровотеча у неї перестала і результати аналізів показують, що вона практично здорова.

І на радощах вона думає після повного одужання повернуться знову до старого грішного життя. Я бачачи такий поворот подій, стала ранком молитися за його одужання, а ввечері за навернення до Бога і святої церкви. За два тижні вона знову дзвонить мені і повідомляє, що її аналізи показують метастази, тільки лікар не може зрозуміти де рак прогресує.

В той час мені випадково попала книга отця Йосифа Гудай « А ти любиш Господа?», роздуми на кожний день року. Де я прочитала наступні рядки: «До святої Гертруди, яка молилась за здоров’я своєї приятельки Ісус сказав: «Ти перешкоджаєш мені, Гертрудо, просячи про її здоров’я, ця хвороба велика ласка. Коли вона підкориться моїй волі, швидко освятиться і виздоровіє».

Наступного ранку я перестала молитися за її оздоровлення. Але чисто по-людськи мені так було боляче і тяжко за своє рішення. Бачачи мою тугу і розгубленість, Ісус мене не покидає і знову я читаю від святого Івана від Христа: «Потрібно любити всіх людей однаково – рідних і чужих, і навіть рідних менше, щоб тіло і кров не збуджували ціль природної любові, яку потрібно вмертвляти, щоб підніматись дорогою досконалості. Нехай будуть всі тобі чужими. Не люби одну людину більше інших, бо помилишся.

Більше любові гідний той, хто більше любить Бога. Але ми цього не знаємо. Ось чому забуваючи всіх однаково, ти не помилишся. Не думай ні про кого нічого ні доброго ні злого. Біжи однаково від усіх, щоб осягнути святої самотності.»

 Після роздумувань і молитовних розважань, я прийшла до висновку, щоб обом треба покоритися Божій волі. І не просити Ісуса за одужання моєї приятельки, якби мені цього не хотілося, а молитися за її навернення до Бога, щоб Святий дух поселився в її серці. А моїй подрузі необхідно зробити висновки з своєї хвороби, пустити Ісуса в свою душу і своє життя, поставити Господа вище свого грішного життя.

«Пам’ятаймо, що серце Господа Ісуса покликало нас не тільки для власного освячення, але і для освячення інших душ, Його серце хоче, щоб ми допомагали Йому в спасінні душ». О. Піо.

Віра Трунова, м. Стрий