Шлях життя в людей біжить крутовизною,
На вершині я бачу свою ціль.
І хоч часом сил бракує— то з Тобою,
Я дійду,дійду до Тебе, Боже мій!

Закінчилась XII міжнародна піша проща зі Самбора у Зарваницю родин мігрантів-заробітчан та всіх бажаючих 04- 13 серпня 2017 року Божого!!
Зі Самбора вийшло 312 прочан,до Зарваниці дійшло 372 прочанина! Наймолодшій прочанці було всьго лиш 1 рік і 2 місяця, а найстаршого вік був понад 80 років!! Слава Богу за все!
Це була мегакрута і дуже атмосферно-духовна проща.

   Відчуття не просто, що ти в сім'ї, але що ти потрапив у особливий прочанський світ, сповнений любові та невимовної радості !!! Це було не легко, але воно того вартує. Мозолі, побиті коліна,ангіна, палюче сонце під яким ідеш — оце все видається дріб'язком у порівнянні з молитвою,яка у особливий спосіб звучить у Зарваниці та тим благодатним миром,який відчувається фізично!!!

   Проща зі Самбора до Зарваниці була надзвичайно позитивною і залишила тільки приємні враження. В той же час ці моменти направду показували, яким є шлях до неба. Кожен прочанин старався чимось найменшим, але й послужитися одне одному. І як би не було боляче фізично не жалівся, а шукав підтримки у Бозі, ближніх та отців. (А останні завжди показували приклад радості та піднесеного духу у Бозі). Саме в такій єдності відчуваємо себе повноцінними християнами, адже не тільки віримо абстрактно, але й як казав наш дорогий о. Василь: «Найперше робимо віруючий крок молитвою, жертвою, терпінням».

   На прощі найбільш вразив один момент: я саме сіла, щоб трішки під'їхати за станом здоров'я, а інші набирали воду прочанам і хтось запитав у водія зеленого буса: «Чому Ви ідете і як Ви потрапили на прощу?»( узагальнено кажучи попросили розповісти особисту історію прощі), а він доторкнувся до прикріпленої над водійським дзеркалом, маленької фотокартки отця Василя і тримаючи руку на ній сказав: «Ось чому. Найперше Він. Я його відчуваю і знаю, що Він зараз біля мене» Особисто мене це дуже вразило і в той момент ми всі почали з вдячністю молитися за отця! Це надало сил іти далі і сповнило душу миром, а питати щось далі не було сенсу. Напевно в той момент кожен пригадав особисту історію зустрічі з о.Василем. Можу сказати, без жодного сумніву, що Він і надалі веде свою прощу до Неба!

Дякую всім і зокрема кожному за підтримку та теплі слова.
Це була моя перша піша проща, але точно не остання!!

Друзі, запрошую всіх долучатися до прощі і проводити активно час з користю для себе та своєї душі, адже Зарваницька Богородиця чекає на всіх!!

Аня ДОСЮК, Клубівці

Інформація з Фейсбуку