Дорогі прочани"Самбір-Зарваниця", цей вірш для Вас і про Вас

Дякую кожному
.

Зі Самбора раненько вирушали,
Рюкзак на плечах, чотки у руках.
До Бога непохитно прямували,
Хоч деколи зі слізьми на очах.

Молились, думали й співали.
Ішли пліч-о-пліч дружньо до мети,
Міцні обійми ближнім дарували
Душевний спокій хотіли віднайти.

Із короваєм їх люди зустрічали,
Бувало плакали і щиро посміхались.
Спокійний сон прочанам дарували.
Опісля, їх серця любов'ю наповнялись.

Свій день з Літургії розпочинали.
Господь своє благословення дарував,
В дорогу з просанським гімном вирушали
І Бог за них безперестанно дбав.

Отця Антона катехизи надихали
І кожне слово до сердець пливло.
На прощі всі, немов, купались
У тій любові, де не видно дно.

І крок за кроком ближче Зарваниця.
Тих десять днів минуло, наче й не було.
Церковним дзвоном зустріла їх Цариця
І з серця зникло всяке зло.

Вона чекала їх й молила Сина,
Аби вберіг від злого на шляху.
І всі прочани, як одна родина
Молились, щоб звільнитись від гріху.

Яка то була радість й щастя,
Коли відчули, що вже вдома є.
І жертва та, сторицею віддастся
І вся печаль у серці розстає.

Хоча ті десять днів уже минули,
Але у серці будуть жити навіки
Бо Мати з Сином їх до себе пригорнули.
І стали прощені усі гріхи.

14.08.2018 р.Б

Марія Леньо