Відбулася запланована
Пасторально-місійним відділом УГКЦ зустріч мігрантів та їх рідних в місті Івано-Франківську,
яку молитовно вивершила нічна піша проща до Крилоса. Ще недавно, на підсумковій зустрічі паломників у Самборі, 25 серпня, отець Василь
Поточняк оговорював план наступних зустрічей та прочанських маршрутів для мігрантів. І
ніхто й передбачити не міг, як розпорядиться Господь. Бо вже через декілька
днів звістка про раптову хворобу нашого провідника і учителя, виконавчого
секретаря ПМВ о. Поточняка облетіла усю прочанську родину.
Відрадно, що не розгубились –
що озброїлись молитвою і стали горою перед Богом: - Господи Спаси! А Господь
вивіряв кожного з нас. Чи ті зерна, які так ревно засівав отець Василь упродовж
семи років тут на Україні (а за кордоном
і того більше!) проросли? Чи дали плоди?
На прощі, що вела нас до древнього Галича – під
покров Чудотворного образу Матері Божої Крилоської, ми вчилися дякувати Богу і
свідчити ті Божі знаки, які зійшли на кожного у період великого випробування.
Так Надія Кудибін засвідчила, як їй зійшла думка створити молитовну сторожу –
цілодобову безперервну молитву за здоров’я отця Василя, де кожен молільник
тримає 30-хвилинну варту. Галині Заячкевич прийшла думка про охоронний Псалом
90, який моляться нині о 22 годині в усіх куточках світу. Отець Ігор Козанкевич
– зорганізував нічну прощу до Грушева, отець Юстин Бойко створив у фейсбуці
спільноту підтримки отця Василя, з отцем Андрієм Гахом – відкрили рахунки для
пожертв, івано-франківці організовували прощу до Крилоса, львів’яни – готують
прощу до Страдчу. Це все ті Божі зіслання, які ми на паростах віри, приймаємо і
живимо своїми стараннями.
У цьому часі Господь не залишає нас самих. В
організації нашої прощі нам усіляко допомагали отець Йосафат Мощич – референт у
справах мігрантів та іммігрантів Івано-Франківської архієпархії, отець Ігор
Пелехатий – духовний опікун спільноти «Пієта». А до духовного походу покликані
Богом були отець Василь Слобода сотрудник МХЦ св. Івана Боско та отець Мирослав Пронюк, парох села Марківці.
Ямницький храм уночі нам відкрив і гостинно приймав отець Богдан Курилів, а у
світанні на порозі Крилоської святині зустрічав отець Ярослав Жолоб. І ми, з
різних міст і областей, з далеких і близьких, були зібрані по волі Божій, щоб жертвувати,
щоби стати Молитвою. Щоби стукати найсильніше у браму Божого милосердя: –
Господи, спаси!
Під Крилоські дзвони – до
Чудо-ікони
Проща мігрантів з Івано-Франківська до Крилоса розпочалася Божественною
Літургією у храмі Христа Чоловіколюбця МХЦ св. Івана Боска, яку відслужили
духовні отці Василь Слобода та Мирослав Пронюк в наміренні за здоров’я отця
Василя, за онкохворих, за узалежнених. Після Літургійних обдарувань кожен розважав у
своїй групі над темою: «Ким миє? Що являє собою наше суспільство: трудова
еміграція». У музейній світлиці, яка розповідає про українську трудову
еміграцію, працювала група Надії Кудибін – колишніх і теперішніх заробітчан. Рідних
та друзів заробітчан розговорила Людмила Пушкар, а молодіжною групою
заопікувалася Іванна Мацелюх. До праці в групах нас щоразу заохочує отець
Поточняк, бо бачить у ній творення маленьких спільнот, об’єднаних Христом та спільним
уболіванням. Бачить плоди рідності.
Здружені та підкріплені ми
формували паломницьку колону. І о 21-й годині під заспів Ольги Шкляр прочани
вже освячували ходою вулицю Ленкавського.
В Франковому місті звучать
гарні вісті:
Паломники Божі ідуть:
Під Крилоські дзвони, до чудо-ікони,
До Мами – Спасительки всіх! – 2 р.
Ходіть разом з нами усі християни,
Молімося щиро за всіх
Ходімо під дзвони, до чудо-ікони,
До Мами – Спасительки всіх!
Дорога пролягала через
велику частину Івано-Франківська і була добре освітлена та безпечна, завдяки супроводу
міського ДАІ. І це була велика Божа ласка – бо ніщо і ніхто не заважали нам
молитись. Вервична молитва обіймала отця Василя, усіх онкохворих, потребуючих і
узалежнених. Зернятко за зернятком возносилась молитва до Богоматері,
безвідмовної нашої опікунки і захисниці, до Христа-Спасителя у спільному нашому
благанні: «Прости нам наші гріхи…» Тепла українська ніч дарувала зоряне тепло і
вересневе погідне миро. Кожен хто йшов у
цю ніч чувся дуже потрібним у покутній жертві. Молитовне чування продовжила
катехиза отця Василя Слободи про Меджугорьє. Отець нещодавно повернуся з прощі,
де побував на реколекціях для подружніх пар. Промовець звертаючись до подруж,
які потерпають від розлуки через заробітчанство, наголошував, що Меджугорьє -
джерело зцілень сімей та родин, користаймо з нього.
Непомітно якось і дуже
швидко прийшли у Ямницю, здавалось, що ангели несли нас у цю ніч. Кожен
відчував легкість.
Хтось спить, хтось дрімає, а ми у ході
Сплелись молитвами дорослі й малі,
Цю вервицю ніч зазірчила вгорі -
Ми вибрали частку найкращу собі.
А ще Оксана Винницька
улюбленим хітом «Любім того, хто поряд є» бадьорила колону. У її виконанні зазвучала
нова Богородична пісня, з глибокими молитовними словами – благаннями.
Запрактиковували на прощі також молитви псалмами – вони виоздоблювали римованими
перлинками молитовні чування.
Хрест у трояндах
Ямничани приймали нас гостинно і
щиро у храмах церковному та шкільному.
Приймали і жертвували, пригощали і служили. Обдаровували Богом. У часі
перепочинку у п’яти створених групах розважали над темою «Мій чесний хрест».
Розважали і розкривалися дуже глибоко. Керівники груп Вероніка Пронюк, бр. Ярослав
Павлюк, Ольга Шулик, Ксенія Горницька розповіли під час походу про цей духовний
урок. А ніч крижмувала – народжувала і хрестила нас Хрестом Господнім. Онову
хрещення провадив о. Мирослав. Другу частину прощі ми поправу назвемо розважання
про Хрест Господнім.
Після перепочинку прочан очікувала дуже насичена духовна програма: катехиза
отця Мирослава, Хресна Дорога, Вервиця до Божого милосердя, Ісусова молитва,
молитви прошень. Щиро і натхненно говорили про цілющий і животворящий Хрест:
«за Хрестом йдемо», «Хресту Твоєму поклоняємось, Владико…», «Під Хрест Твій
стаємо Спасителю…», «Хрестом очищаємося» , «У Хресті шукаємо спасіння»… Та коли
отець Мирослав заспівав «Хрест мій у трояндах» - Хрест став для нас квітучим зелом і пахучим миром.
У місці святому і державотворчому
А от і Крилос. У цьому місці вистигла історія, як осіння груша. Настоялася
– смачна і пахуча тут у колисці колись могутньої Галицько - Волинської держави.
А навколо краса, мальовнича природа,
історичні мури і споруди. Нічним молільникам відкрила двері Успенська церква
ХVІ ст., що знаходиться поруч з єпископським осідком та літньою резиденцією
митрополита Андрея Шептицького. Ми опинилися у самому центрі княжого города,
про який свідчать описи подій 1219 та 1254 рр. Надзвичайна аура, намолена і
просочена духом волі і патріотизму. Тут застовбилася віра і воля – це місце
святе і державотворче. Парох крилоський Ярослав Жолоб світився вірою у добрі
переміни. Після Літургії отець провів екскурсію для паломників, зарядив їх тією
сонячною вірою: «Тут постане могутня процвітаюча християнська держава, побачите
- інакше не може бути!»
В цій вірі ми покидали Крилос. Кожен відчував на собі ласкавий погляд
Богородиці, котра на кожну нашу молитву поклала печать надії.
Такою насиченою була паломницька жертва, від якої кожен набув і побагатів встократ.
І кожен відчував, що отець Василь з нами. Молитва зближує! Подякуймо Богу за цю
рідність. «Молімося безперестанку, за все дякуймо. Така бо воля Божа щодо нас у
Христі Ісусі». (1 Сл. 5,17) Оксана Пронюк
| 
